Викрадачі

Далі він сказав, що це просто дивовижно, як рішуче жінки починають займати місце серед живописців, і моя картина може змагатися з будь-якою серед тих, що йому доводилося бачити. Але жінка здатна переглянути свої погляди щодо живопису, коли стає матір’ю, а тим більше коли їй загрожує скандал. Гроші не можуть бути гідною винагородою за цю надзвичайну картину, але якщо я доведу її до кінця, вклавши в неї весь свій хист, він зробить їй честь тим, що поставить у кутку своє власне ім’я. Насправді то для нього буде честь, тому що картина вже зараз дивовижна — чудове поєднання старого й нового стилів, класичного живопису й натуралістичного; особливо довершена дівчина, молода й так майстерно написана, що не може не привабити глядача. Він буде щасливий робити так само з кожною наступною роботою, розуміючи, що я буду в такий спосіб позбавлена будь-яких неприємностей. Він іще багато розмовляв таким тоном, неначе висловлював думку щодо вбрання студії або цікавих кольорів, які я використовую.

Я не здатна була ані дивитися на нього, ані розмовляти з ним. Якби там був ти, то, напевно, вбив би його — або він тебе. Краще б він дійсно помер, але він живий, і я не сумніваюся, що говорив цей Тома цілком серйозно. Грішми його рішення не зміниш. Навіть якщо я передам картину йому, коли завершу, він не залишить нас у спокої. Ти повинен поїхати звідси, мій любий. Це жахливо, понад усе тому, що наша дружба, яка сповнює моє життя радістю, дружба, завдяки якій мій пензель зробився таким умілим і навчився багато нового — ця дружба тепер така чиста. Скажи мені, що робити, знай, що моє серце буде разом з тобою, куди б ти не вирушив, але змилосердься над Івом, будь ласка, мій коханий, ні про що більше я не прошу. Наді мною й тобою ніхто не змилосердиться. Приходь до нас іще одного разу, принеси всі мої листи, й я вирішу, що з ними далі робити. І я ніколи не писатиму картин для цієї потвори після того, як закінчу нинішню. Можливо, ще одну — щоб затаврувати його безчестям.