Світло чорної свічки

— Ні в якому разі! — схопився Кракмеєр.— Крім того, у мене ще три козирі.

— Два! — сухо поправив Мюллер.— Змінний майстер із Дессау і токар з Варнемюнде доставлені в Бухенвальд. Правда, один з них вже на третій день помер. Не витримало серце.— Мюллер уперше за всю розмову посміхнувся.— На жаль, клімат трохи вогкуватий в Еттерських горах. Ну, а щодо вашого чоловіка в підвалі, цього...— він мимохідь зиркнув у справу,— цього Брухмана, то він теж серйозно хворий.

— Я покваплюсь,— промовив Кракмеєр, погано приховуючи своє роздратування. Штандартенфюрер своїм запитанням улучив у найвразливіше місце їхньої операції. Насправді кримінальний радник не сподівався на якісь суттєві свідчення заарештованих членів групи Опору. Єдиний, на кого він покладався, це той іспанський Диявол. Але він нізащо не хотів признаватися в цьому.— Сьогодні Крап поїхав у Веймар, там він візьметься за в'язня з Бухенвальда.

Мюллер відхилився назад, пильно оглядаючи кримінального радника, і після короткої мовчанки серйозно промовив:

— Річ у тому, що в нас дуже мало часу. Мені не треба вам пояснювати, що ми вже давно працюємо за умовами воєнного часу. Справа Чорної Свічки стала для нас боєм з погляду стратегії. Сам рейхсфюрер зайнявся цією справою і вимагає від нас остаточних результатів... Крім того, Канаріс пробує підключити своїх людей з абверу. Розумієте, гауптштурмфюрере, йдеться не лише про купку червоних змовників.

Коли через кілька годин після прибуття з Мадріда Кракмеєру звеліли з'явитися до штандартенфюрера Мюллера, від збагнув, що справа, яку йому доручили, не така проста, як здавалося. Незвичним було те, що сам начальник гестапо клопочеться нею. А тепер навіть рейхсфюрер! Кракмеєр на мить відновив у пам'яті всі факти. Два військові літаки нової серії розбиваються. Комуніст, який затесався на службу в повітряні сили і якому гестапо дало кличку Чорна Свічка, передавав інформацію про катастрофи якомусь Брухману. Було схоплено кур'єра з інформацією, а також двох співучасників Чорної Свічки. Обидва працювали в авіаційній промисловості й чинили там диверсії, внаслідок чого розбивались літаки. Інформації використовувалися ними для того, щоб зробити дефекти ще дієвішими і щоб після катастроф їх неможливо було з'ясувати. Замкнуте коло, чи не так?

Кракмеєр на мить замислився. А може, він помиляється, вбачаючи в Чорній Свічці головну ланку? Та враз відкинув ці сумніви. Розгадку треба було шукати там, де й припускав Крап. Цей Лауренц перед утечею з легіону «Кондор» числився в спеціальній частині, яку відвідали німецькі вчені. Його ім'я стояло в списку осіб, що володіють державною таємницею. Кракмеєр напружено чекав, що штандартенфюрер глибше пояснить весь цей взаємозв'язок. Але спершу він мусив вислухати докір на свою адресу.

— Власне, вам би слід самим додуматися,— з помітним сарказмом мовив Мюллер.— Невже ви вважаєте, що панове науковці подалися тоді до Іспанії випробовувати нову мазь проти вошей?

Кракмеєр опустив повіки і в думках полічив до трьох, а тоді відповів: