Щоденник Любові
- Автор: Піо Падре, Гаспари Луиджи
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Добра книжка
- Переводчик: Роман Теодорович Дидула
- Жанр: Прочая религиозная литература
Электронная книга - «Щоденник Любові». Краткое содержание книги:
17 жовтня 1968 року перша частина «Щоденника Любові» потрапила до рук Його Святості Пани Павла VI. Приблизно через десять днів Святіший Отець передав мені свою подяку через одного єпископа, мого Приятеля і, між іншим, сказав: «Це велика таємниця. Яка чудова любов батька і сина! В цій книжці не можна викреслити жодного слова». Так дуло підтверджено пророцтво отця Піо, висловлене при мені у червні 1968 року: «Папа усе зрозуміє в цій книзі».
Із 1957 до 1968 року я їздив у Сан-Джованні Ротондо майже кожного місяця.
Одного разу після сповіді отець Піо сказав мені: «Їдь до Риму!».
Я не розумів, чого мені треба їхати в Рим, але виконав бажання отця й почав навідуватися до Риму, причому з усе більшим бажанням й охотою. Постійним моїм житлом залишався мій будинок в Сан-Маттео делла Дечіма.
Багато друзів із Риму та з інших міст провідували мене в цьому селі.
У Дечіма я організував групу чудових співробітників й помічників, серед яких був і Прімо Каппончеллі, який згодом став керівником нашої групи. Усі ми намагалися знайти й зберегти духовний зв'язок з улюбленим нашим отцем Піо.
Багато мешканців Сан-Маттео делла Дечіма з радістю прийняли мою та Прімо пропозицію відвідати святого брата-капуцина із Сан-Джо-ванні Ротондо. Завдяки молитві й благословенню отця багато родин пізнало благодать Божу, а через них і всі мешканці Сан-Маттео делла Дечіма. У зв'язку з цим пригадую, як моя сім'я отримала доказ любові й опіки отця Піо, а також доказ того, що він і через багато літ далі пам'ятає наші прохання молитися за нас і нас оберігати. Від Різдва до нового 1968 року я знову був у Сан-Джованні Ротондо.
У цей день моя сповідь в отця Піо тривала довше, ніж звичайно. Падре хотів дати мені багато настанов, зокрема наказав мені, щоб на Новий рік я їхав не до Риму, а в Болонью, і додав такі слова: «У 1968 році ми повинні багато працювати… не можна тратити часу».
Поступово мені став зрозумілим зміст цих таємничих слів, які він вимовив, приймаючи мою сповідь.
У ніч з восьмого на дев'яте квітня 1968 року, у мій 42-ий день народження, почалося для мене ОДКРОВЕННЯ, і отець Піо почав спонукати мене записувати перші сторінки «Щоденника любові». Наприкінці квітня я передав йому переписану від руки копію першої сторінки щоденника. Він визначив це як «ЗАПОВІТ І ОБІЦЯНКУ благодаті, які передані Святим Духом духові людини, котра вирішила прийняти їх з усією любов'ю, на яку здатне її серце». Він наказав мені опублікувати цей рукопис якомога швидше й послати його Святійшому Отцю, усім керівникам Церкви й багатьом іншим людям. 25 травня 1968 року в Сент-Луїсі у Сполучених Штатах повинно було відбутися велике свято на честь Пресвятого Серця Ісусового. Отець Піо хотів відіслати «Щоденник любові» на це свято й попросив допомоги одного з найвірніших своїх духовних синів, знаменитого композитора й диригента Альфонсо д'Артегу. З невідомих мені причин ця людина не змогла виїхати до Америки, і тому «Щоденник любові» не встиг туди вчасно дійти. Отець Піо був засмучений цими обставинами, бо він бачив у словах цього «Щоденника» «ЗАПОВІТ І ОБІЦЯНКУ СЕРЦЯ ІСУСОВОГО для світу, повного ворожнечі». У червні 1968 року мої дорогі друзі Уго й Цецілія Аммассарі та Мікеле Фамільєтті надрукували в Римі ПЕРШЕ ВИДАННЯ ЩОДЕННИКА ЛЮБОВІ (без передмови). Це було для мене дуже важливо, адже отець Піо наказав мені якомога швидше ознайомити з цією книгою Рим. Я дізнався, чому він так поспішав. Одного вечора був запрошений у дім інженера П. Гаспарі й читав там вибраній групі людей перше видання «Щоденника любові». Одна дама, присутня там, яка була тісно пов'язана з релігійним життям столиці, здивувалася, почувши мій пристрасний поклик полюбити Непорочне Серце Ісусове, оскільки вона щойно дізналася, що якраз у ці дні деякі духовні особи запропонували відмінити молитви до Найсвятішого Серця й розірвати зв'язок Церкви з почитаннням Серця Ісусового: вони говорили, що поминання, яке утвердилося в часи янсенізму, тепер уже не мають ніякого сенсу. Через деякий час інший мій друг і видатний духовний син Падре Піо, Прімо Каппончеллі із Дечіма ді Сан Джованні де Персічето, узяв на себе завдання здійснити друге видання «Щоденника». Тим часом я просив Падре Піо, щоб він дозволив мені викреслити кілька слів й видати цю книгу анонімно, але він відповів мені: «Ти не смієш викреслити жодного слова. І чому ти хочеш друкувати цю книгу анонімно? Там повинно бути не лише твоє ім'я, а й фото і передмова». І справді, в серпні 1968 року ДРУГЕ ВИДАННЯ вийшло в повному обсязі, з маленькою передмовою, і розійшлося значно більшим накладом. Це видання було підготовлене «Каза Едітріче Інституто Падано ді Арті Графіке ді Ровіго». З нагоди п'ятдесятиліття із дня появи святих стигматів Падре Піо Прімо Каппончеллі організував поїздку молоді в Сан-Джованні Ротондо, щоб вітати отця Піо й дякувати йому. Він узяв зі собою багато примірників «Щоденника любові», щоб показати їх отцю й попросити його благословити ці книги. По своїй простоті людини Божої, повний віри й без усякої сторонньої думки він почав уже роздавати ці книги віруючим, які зібралися в Сан-Джованні. Раптово, без усякого пояснення причини йому заборонили роздавати ці книги. У присутності багатьох свідків Каппончеллі з наполегливістю відстоював волю й побажання отця Піо, одначе все було марно.