Червона Офелія

Про Петербург Микола Савович згадувати не любив. То була давня й не вельми пристойна сторінка в житті Крамовського. До приватного театру місцевого аристократа, скандально відомого князя Мещерського Микола Савович потрапив ще в отрочі літа, й зовсім не через талант лицедійства.

У ті роки юний, миловидний Микола Крамовський тільки розпочав службу трубачем у лейб-стрілковому батальйоні столичного гарнізону. Притаманна князю слабкість одразу виділила звабливого стрункого юнака серед інших під час військового огляду. Мещерський був другом царя Олександра III, й того дня прибув разом із його імператорською величністю в розташування гарнізону.

А далі Крамовський був запрошений князем на приватну партію більярду і з поважної гостини повернувся, не тільки втративши юначу цноту, але й при грошах.

З того часу князь запрошував Крамовського приватно «зіграти партійку-другу» мало не щотижня і врешті, втративши всіляку обережність, перестав навіть шукати слушні приводи, аби побачитися зі своїм новим коханцем.

Про інтимні зустрічі князя Мещерського і юного трубача стало відомо графу Келлеру, у підпорядкуванні якого знаходився лейб-стрілковий батальйон. Келлер, будучи людиною благородною, намагався всіляко вплинути на Крамовського, соромив його наодинці і навіть намагався перешкодити тій великосвітській «грі у більярд», зацідивши трубачу в обличчя. Однак гроші Мещерського робили свою справу: про сором Миколи нікому не було відомо, окрім Келлера, а от «виграші» у «більярдних партійках» із Мещерським дозволяли юному Крамовському вести у Петербурзі доволі пристойне й безбідне життя.

Зрештою, терпіння втратив і сам князь, обурений таким протистоянням із графом Келлером. Накапав на воєначальника імператору, й Олександр, не довго думаючи, відсторонив упертого поборника моралі від служби.

Келлер не залишився у боргу: скандал набув чималого розголосу, й попутно осоромленому Крамовському нічого не залишалося, як покинути військову службу й прийняти запрошення князя перебратися до його маєтку, на Спаську.

Однак, потрапивши у повне розпорядження Мещерського, Микола зрозумів, що не все так безхмарно: численні коханці князя претендували не лише на його увагу, але й на утримання, що, відповідно, врізало пайку самого Крамовського. І тоді Микола вигадав ідеальний вихід: аби не чекати, коли його благодійник замінить його іншою «одаліскою», запропонував Мещерському створити приватний театр, котрий не тільки підніме престиж самого князя, а й стане додатковим джерелом доходів.

Мещерський погодився, і Крамовський, щоб не перейти на цілковито вільні хліби, мусів віднайти у собі необхідний театральний талант… Так він став артистом, занурився у театральну справу, поміж спектаклями вдовольняючи зовсім інші потреби гурмана Мещерського.