Енеїда [Aeneis - uk]

90] Ледве сказав я слова ці, як все затряслося довкола: 91] Гай божественний, пороги і ціла гора[73] до основи, 92] І залунав від триніжка, з святині відкритої гомін. 93] Ми у покорі вклонились додолу і голос почули: 94] «Плем’я Дардана суворе, — земля, що найперше пустила 95] В світ вас, вона вас і прийме, до лона свого вас пригорне 96] З радістю, тільки найдіть ви стару свою матір. А там вже 97] Плем’я Енея на всіх узбережжях володарем буде, 98] Й діти дітей, і їх покоління далекі». Так мовив 99] Феб нам, і радість усіх пойняла. Всі жваво питають, 100] Де ж то місцевості ті, до яких Аполлон закликає, 101] З блудних наказує мандрів вертатись. Тоді, спогадавши 102] Пам’ять героїв старих, так мій батько: «Послухайте, — каже, — 103] Люду вожді, і знайте, яка жде вас доля. На морі 104] Кріт є, Юпітера острів[74] великого, й Іда-гора є. 105] Там саме нашого роду колиска. Сто міст там великих, 106] Кожне з них — царство багате. Якщо не обманює пам’ять, 107] Звідти і Тевкр, наш предок, найперше прибув на ретейський 108] Берег і вибрав те місце на царство. Ні Троя, ні замок 109] Ще не стояв там пергамський, в долині селилися люди. 110] Звідти й наставниця наша Кібела, і звідти походять 111] Сурми лункі корибантів[75] і гаю ідайського шепіт, 112] Звідти й таємності віри[76], і леви, що їх запрягали[77] 113] У колісницю богині. Рушайте, й куди заведуть вас 114] Божі накази, ходімо і, силі вітрів поклонившись, 115] Їдьмо у царство кносійське[78]. Дорога туди недалека; 116] Хай нам поможе Юпітер, а ранок вже третьої днини 117] На узбережжі прикрітському флот наш застане». Так каже 118] И жертви належні складає богам: вола для Нептуна, 119] В жертву вола і тобі, Аполлоне прекрасний, ягницю ж 120] Чорну завіям, а білу зефірам прихильним приносить.