Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський
- Автор: Шульц Бруно
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Дух і Літера
- ISBN: 978-966-378-264-5
- Переводчик: Андрій Павлишин
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський». Краткое содержание книги:
_________________
Колись я знаходив вихід для своєї енергії в написанні листів, то була тоді єдина моя творчість.
З листа до Анджея Плешневича, 4 березня 1936
* * *
Мені потрібен товариш. Мені потрібна близькість спорідненої людини. Я прагну якоїсь запоруки внутрішнього світу, існування якого постулюю. Безугавно тільки тримати його на власній вірі, нести його всупереч усьому силою своєї перекірливості — то праця й мука Атласа. (…) Мені потрібен спільник для новаторських починань. Те, що для однієї людини є ризиком, неможливістю, поставленою догори ногами примхою, — відбите у чотирьох очах стає дійсністю. Світ наче чекав на ту спілку: досі замкнений, тісний, без подальших планів, він починає дозрівати барвами далечіні, лускати й відкриватися углиб. Мальовані проспекти поглиблюються та розступаються в реальні перспективи, стіна пропускає нас у раніше неосяжні виміри; фрески, мальовані на небосхилі, оживають, як у пантомімі.
З листа до Тадеуша Брези, 21 червня 1934
* * *
Ті листи, які мені вдалося знайти упродовж шістдесяти років, становлять не просто епістолярну колекцію, але передусім своєрідну автобіографію письменника, вони дають значний матеріал до його біографії, численні сліди якої затер час, а свідки переважно загинули. Властиво, увесь відомий нам сьогодні життєпис Бруно Шульца був реконструйований завдяки його листам, із уламків спогадів тих, хто його пережив, і нечисленних документів. Навіть такі елементарні дані, як дата народження письменника, подавалися у різних версіях, або супроводжувалися знаком запитання.
Єжи Фіцовський, зі Вступу до Книги листів
Ваше нетерпіння й тугу за ширшими обріями я добре розумію. Я переживав і переживаю те саме. Те, що Ви відшукалися, стало для мене дивною та гарною подією. Ми вже, мабуть, назавжди залишимося в контакті, але не чекайте від мене листів, настільки багатих за змістом, як пишете Ви, — з причин, зазначених вище. Нехай це Вас не знеохочує, прошу Вас писати й далі, Ваші листи я читаю з великим задоволенням.
А поки що вітаю Вас сердечно.
Ваш щиро відданий
Бруно Шульц
24 IV 1934
Дорогий Пане та Колего!
Ваша тривала мовчанка обтяжувала моє сумління щоразу, коли я згадував про Вас. У мене було неясне відчуття, що в останньому листі я був не таким люб'язним, як мав би бути після Ваших сердечних листів. Вашій білявій слов'янській душі не зрозуміти заплутаних і покручених шляхів, якими ходить моя, темна й меандрична, повна вузлів і пелехів! Прошу Вас палко, дорогий Пане Колего, і гадки такої не мати, буцім я ставлюся до «Kameny» чи до Вас із певного здержливістю, — попри те, що я не надіслав обіцяного уривка. До «Kameny» я ставлюся зі щирою повагою та симпатією як до видання, що високо підносить прапор чистої безкомпромісної поезії. Зрозумійте, радше, що згідно з істиною я зав'яз у глибокому занепаді духу, і мені здається, що я вже нічого більше не здужаю написати! Я втішаю і переконую сам себе, що то неврастенія, проте ота відраза до пера триває вже понад шість місяців, і це, однак, дає підстави для роздумів. З давніших уривків я вибрав один — властиво, не уривок, а до певної міри завершену річ під назвою Липневі ночі[120], віддаючи її для «Kameny». І ото я не знаходжу енергії, щоб її виправити та переписати, позаяк маю її в чернетці в дещо сирому стані. Маю відчуття, як наче повторним опрацюванням я спрофаную ту річ, що виросла з певного ґатунку натхнення, до якого я тепер уже не годен сягнути. Чи відтоді я друкувався будь-де в іншому місці? — хоча всі видання відкриті переді мною! Як Ви можете говорити про здержливість у ставленні до «Kameny»!
Спасибі Вам, що попри оту гадку про мене — написали. Ви слушно вчинили, адже без того, хто знає, чи я б здобувся на продовження, — а шкода було би випустити із рук оту річ, набубнявілу такою сумою минулого та обтяжену таким капіталом нашої юності. «Що Вас, до лиха, гнітить?» — питаєте Ви. Я не можу на це відповісти. Смуток життя, тривога перед майбутнім, якесь невиразне передчуття жалюгідного кінця всього, якась декадентська Weltschmerz[121], абощо, до лиха. Я не відмовляюся від листування з Вами, хотів би його підтримувати, хоча, мабуть, не здатний на ту відвертість, якої Ви від мене очікували. Не ображайтеся на мене за це і не вбачайте в тому жодної здержливості супроти Вас. Я не хотів би втратити Ваших листів і прошу Вас і надалі залишатися таким люб'язно сердечним і начисто симпатично природним. Власне тому, що я сам тієї природності не посідаю, я її тим жвавіше відчуваю. Надзвичайно охоче я хотів би з Вами зустрітися. Куди Ви виїжджаєте 20 VI? Може, те місце буде якось досяжне для мене під час канікул. Щиро тішуся, що Вам викроюється невеликий вояж до Італії. Ви, такий ентузіаст краси, давно на це заслужили! Що стосується мене, то немає й мови, щоб я міг приєднатися. Моя зарплатня становить 240 зл. За Цинам. крамниці я не отримав ані гроша. Навпаки, вони обійшлися мені в кілька поїздок до Варшави.
«Rój»[122], щоправда, обіцяв мені в разі продажу всього накладу якийсь перерахунок, але сумніваюся, що вони дотримають слова. У Варшаві було дуже мило. Я перебував там 6 днів. Провів їх переважно з Налковською, моєю покровителькою і, можна сказати, приятелькою[123]. Побував у Тувіма[124] (він тоді одужував після хвороби), в Александра Вата[125], побачився із Важиком[126], із Бручем[127], із Ґоявічинською[128]. Що робитиму під час канікул — ще не знаю. Я мав би десь сховатися на селі й писати. Може, поїду до Закопаного, з огляду на стан здоров'я. Це залежить від того, чи отримаю на це субсидію. Чи буде «Kamena» виходити й надалі? Я б хотів залишатися з Вами на свята в контакті. Напишіть мені, де Ви перебуватимете. Лещиця[129] я знаю, але дуже поверхово. При нагоді поїздки до Трускавця спитаю його про ціни.
120
Липневі ночі (Noce lipcowe) — то первісна назва оповідання Липнева ніч, яке увійшло до збірки Санаторій під клепсидрою. Пізніше Шульц змінив наміри та опублікував Липневу ніч у часописі «Sygnały», 1934, № 12.
121
Weltschmerz (нім.) — світова скорбота. — Прим. пер.
122
Див. примітку 23 в листах до Стефана Шумана (у електронній версії — прим. 42).
123
То був початок близькості та дружби між Налковською й Шульцом (див. примітку 24 в листах до Стефана Шумана; у електронній версії — прим. 42).
124
Див. біографію у примітці до листа Шульца до Юліана Тувіма (у електронній версії — прим. 64).
125
Александер Ват (1900—1967) — польський поет, прозаїк, перекладач. У 1920—1925 роках був одним із представників польського футуризму. Автор оповідань, у т. ч. Безробітний Люцифер (Bezrobotny Lucyfer), тому лірики Тьмяне свічадо (Ciemne świecidło), спогадів Мій вік (Mój wiek).
126
Адам Важик (1905—1982) — польський поет, перекладач, теоретик літератури, прозаїк. Коли почалася війна, став одним із редакторів львівського журналу «Nowe Widnokręgi», де Шульцові, запросивши в 1940 році до співпраці, відмовили в публікації художньої прози.
127
Станіслав Бруч (1899—1978) — публіцист, перекладач.
128
Поля Ґоявічинська (1896—1963) — польська романістка та новелістка, авторка творів суспільно-побутового спрямування.
129
Александер Лещиць брав на комісію образи та гравюри багатьох польських художників, у т. ч. Лясоцького, Норбліна, митців зі львівського та краківського осередків. Діяльність торгівця творами мистецтва він розпочав у 1931 році, покинувши роботу в театрі у Львові. Виставки він влаштовував під час курортного сезону в багатьох місцях, переважно у Трускавці та інших центрах відпочинку.