Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський
- Автор: Шульц Бруно
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Дух і Літера
- ISBN: 978-966-378-264-5
- Переводчик: Андрій Павлишин
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський». Краткое содержание книги:
_________________
Колись я знаходив вихід для своєї енергії в написанні листів, то була тоді єдина моя творчість.
З листа до Анджея Плешневича, 4 березня 1936
* * *
Мені потрібен товариш. Мені потрібна близькість спорідненої людини. Я прагну якоїсь запоруки внутрішнього світу, існування якого постулюю. Безугавно тільки тримати його на власній вірі, нести його всупереч усьому силою своєї перекірливості — то праця й мука Атласа. (…) Мені потрібен спільник для новаторських починань. Те, що для однієї людини є ризиком, неможливістю, поставленою догори ногами примхою, — відбите у чотирьох очах стає дійсністю. Світ наче чекав на ту спілку: досі замкнений, тісний, без подальших планів, він починає дозрівати барвами далечіні, лускати й відкриватися углиб. Мальовані проспекти поглиблюються та розступаються в реальні перспективи, стіна пропускає нас у раніше неосяжні виміри; фрески, мальовані на небосхилі, оживають, як у пантомімі.
З листа до Тадеуша Брези, 21 червня 1934
* * *
Ті листи, які мені вдалося знайти упродовж шістдесяти років, становлять не просто епістолярну колекцію, але передусім своєрідну автобіографію письменника, вони дають значний матеріал до його біографії, численні сліди якої затер час, а свідки переважно загинули. Властиво, увесь відомий нам сьогодні життєпис Бруно Шульца був реконструйований завдяки його листам, із уламків спогадів тих, хто його пережив, і нечисленних документів. Навіть такі елементарні дані, як дата народження письменника, подавалися у різних версіях, або супроводжувалися знаком запитання.
Єжи Фіцовський, зі Вступу до Книги листів
Що поробляєш? Чи багато працюєш? Що поробляє Ничек? Коли ви поберетеся? Сердечно її привітай від мене.
У мене тут дуже сумно й самотньо. Я б хотів перебратися бодай до Львова, коли вже до Варшави якось важко.
Певний час тому ви зустрічалися з Юною, як вона мені писала, але потім ті зустрічі, дуже милі для Юни, якось припинилися — напевно, з її вини. Вона сповнена іпохондрії та неслушних страхів. Що поробляєте на Свята? Дуже сердечно вас обіймаю та вітаю.
Бруно Шульц
Дрогобич, 29 XI [1936]
Дорогий Тадзю! 2 тижні тому я перебував у Варшаві й хотів із Тобою побачитися, на жаль, моє перебування супроводжували дуже неприємні обставини: Юна була важко хвора, а незабаром і я захворів, і пролежав 10 днів у ліжку. Лежачи в чужому помешканні та хворіючи грипом, я не хотів Тебе запрошувати. Мене відвідав тільки Вітольд[93], котрий дав мені почитати свій новий роман[94]. Він майже готовий і чудовий. Моя річ усе ще в пелюшках. Видаю в «Roju» том давніших новел[95]. Набралося того 270 сторінок, а разом із 33 ілюстраціями буде близько 300 стор. Дуже турбуюся про ілюстрації, чи мені того «Rój» не зіпсує. У мене не було відчуття, що я вловив і вичерпав у моїй рецензії суть Твого роману. Ґривалда дуже важко реферувати й характеризувати. Форма справді дуже добра. Ти заслуговував на «нагороду молодих»[96]. Проте там, схоже, визначальними є закулісні мотиви. Я забрав Юну до Львова, де вона далі лікується. Маю 4-тижневу відпустку. Про що Ти тепер пишеш? Чи буде то щось подібне до Гривалда? Налковська[97] сказала, що Ти мусиш знайти якусь більш драматичну тему — тоді Ти напишеш досконалу річ! Спасибі за пам'ять. Ничкові дякую за вітання і також передаю сердечні уклони.
Бруно
[3 II 1937]
Дорогі Друзі!
Від усього серця вітаю Вас до [sic!] Вашого прекрасного союзу[98], здавна очікуваного й бажаного для всіх Ваших друзів. Я бажаю усіляких гараздів до [sic!] Вашої прекрасної спільноти, яка є одним із наймиліших і найосяйніших осередків наймилішої людяності, сердечного тепла і шляхетної духовності — в літературній Варшаві.
На жаль, мушу Вас засмутити звісткою, що мої стосунки з Юною цілковито розлетілися[99]. Вона врешті-решт знеохотилася моєю безнадійною ситуацією, труднощами переїзду до Варшави, які вона пов'язувала — таки слушно — з моєю безпорадністю. Не знаю навіть, де вона тепер перебуває, оскільки порвала навіть листовне спілкування зі мною. Я переживаю тепер важкі часи. Чекаю тужно кінця навчального року, щоб змінити місце побутування.
Усіх найкращих гараздів зичу Вам палко.
Дуже відданий
Бруно Шульц
Дрогобич, 8 IV 1937
Мої дорогі!
З приємністю пересилаю пані Марії Лешнобродській мій автограф — перейнятий її ентузіазмом. Дуже любо буває авторові довідатися, що його розуміють.
Тобі, любий Тадзю, дякую за слова — позитивні та негативні[100]. Ти, здається, маєш слушність і в одному, й у другому. Не мушу Тобі навіть казати, як би я втішився, якби Ти написав щось про книжку. Про неї досі так мало написано. Властиво, у пресі про неї нічичирк. Наперед сердечно дякую[101].
Тобі, любий Ничку, дякую за пам'ять і вітання, і новини, і обіймаю Вас обох найсердечніше, завершуючи квапливо, бо Вашу посилку, вислану 21-го, допіру сьогодні отримав.
Бруно Шульц
24 II 1938
До Рудольфа Отенбрайта[102]
Шановний Пане!
Я чув про Вас багато доброго від п. Яніша[103] і Стренґа[104], і дозволяю собі таким шляхом запропонувати Вам ближче знайомство. Я дуже в ньому зацікавлений.
Сподіваюся, що нам удасться організувати якусь зустріч. Але, перш ніж це трапиться, чи не побажали б Ви щось про себе написати? Чи Ви належите до прихильників листування? Мене б дуже втішило, якби Ви невдовзі написали. Гадаю, що ми матимемо багато що сказати один одному.
А тим часом додаю вирази поваги й симпатії.
Бруно Шульц
Дрогобич, 25 XI 1934
Флоріянська, 10
Шановний і Дорогий Пане!
Не гнівайтеся, що відписую занадто пізно і не так, як хотів би. Нехай це Вас не відштовхує. Ми ще будемо — у кращі для мене часи — листуватися, і неодмінно зустрінемося. Яніш мені казав, що Ви дуже до мене подібні внутрішньою структурою, хоча фізично цілком інші. То мене дуже цікавить і тішить. Але так якось тепер складається, що ми не зможемо побачитися на Свята, бо я виїжджаю до Варшави на всі канікули. А може, Ви б також вибралися до Варшави, куди і Яніш їде на початку січня?! Яніш дуже тішиться з нагоди побачитися з Вами. На жаль, і він, і я маємо тут мало часу, щоб бачитися навзаєм частіше. Він вільний щойно вночі, а тоді знову я втомлений. Шкодую, що так пізно з ним познайомився. Я надіслав йому ще в серпні запрошення, на яке він не відреагував, і лише в листопаді прийшов до мене.
93
Вітольд Ґомбрович.
94
Рукопис роману Фердидурке, який готували до друку.
95
Санаторій під клепсидрою. Про «Rój» — див. примітку 23 в листах до Стефана Шумана (у електронній версії — прим. 42).
96
Нагорода для молодих письменників, яку щороку в 1933—1939 роках присуджувала Польська Академія Літератури.
97
Див. примітку 24 в листах до Стефана Шумана (у електронній версії — прим. 43).
98
Шлюб Зоф'ї й Тадеуша Брезів відбувся 3 червня 1937 року.
99
Див. Вступ до «Книги листів».
100
Ті слова стосуються точки зору Брези на другу книжку Шульца — Санаторій під клепсидрою; точка зору була переказана як коментар і зауваги у листі до Шульца.
101
У пресі не з'явилася жодна рецензія Брези на Санаторій.
102
Рудольф (Альбін) Отенбрайт (1905—1942) — учитель середніх шкіл, народився у Станіславі (нині Івано-Франківськ); у 1931 році закінчив університет Яна Казимира у Львові, де на кафедрі професора Вільгельма Брухнальського здобув титул доктора польської філології за роботу про французькі впливи на польську поезію доби Станіслава Авґуста. Відтак аж до початку війни працював учителем польської мови в І Державній гімназії в Ряшеві. Після відмови підписати так звану «Volksliste» заарештований ґестапо, загинув у таборі Заксенґаузен 12 жовтня 1942 року.
Обидва листи Шульца, збережені родиною адресата, перебувають у моїй колекції.
103
Єжи Яніш (1901—1962) — маляр, один зі співзасновників групи художників «Артес» (Artes), створеної у Львові в 1929 році (до неї належали, зокрема: Отто Ган, Людвик Ліль, Генрик Стренґ, Тадеуш Войцеховський); у період контактів із Шульцом працював над реставрацію фресок у дрогобицькому соборі. (Див. також лист до Зенона Вашневського, № 38).
104
Генрик Стренґ (1903—1960) — польський маляр, член-співорганізатор львівської групи художників «Артес». Навчався у Львові та в Парижі у Фернана Леже. Ілюстрував серед іншого також книжку Дебори Фоґель «Цвітуть акації», був свідком загибелі авторки та її сім'ї у Львівському ґето. Після війни під прибраним іменем Марек Влодарський став професором Академії красних мистецтв у Варшаві.