Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Триллеры » Виконавець
Виконавець - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Виконавець

Электронная книга - «Виконавець». Краткое содержание книги:

Перед вами роман, з якого почалося сходження на вершину Олексія Волкова. Дехто й досі вважає його найкращим у творчому доробку цього талановитого автора.
Ти живеш звичним життям, не знаючи, що поруч перехрещуються силові лінії незбагненного лихого поля, котре підхопить, стисне і закрутить так, що захрустять не лише кістки, але й сама душа. Таємничі події, незвичайні люди, чужа помста, зброєю якої тобі судилося стати. Трилер Олексія Волкова тримає у напрузі до останньої сторінки. Містика тут переплітається з реальністю, а парапсихологія — із захопливими пригодами, і читачеві лишається тільки зачаровано перегортати сторінки, сподіваючись, що кінець буде щасливим.
1 ... 19 20 21 22 23 24 25 26 27 ... 91
Перейти на страницу:

У суботу я зловив Семена і почав допитувати, чого це він раптом розповів тоді цю байку. На це Семен відповів, що то зовсім не байка і той чоловік, про якого йшлося, зараз живе, прикутий до ліжка, в тому самому селі, де народився Семен. Історію ж цю він пригадав просто випадково. А коли я почав ставити всілякі каверзні запитання і заганяти його в кут, він спочатку здивовано відповідав, а потім просто послав мене до бісової матері. Так і скінчилася наша розмова. Проте я знав тепер село, де жив той чоловік-каліка, отже, міг потягнути і за цю ниточку.

За кілька днів мені вдалося дещо пригадати й з'ясувати і навіть висунути свої, нехай незграбні, припущення. А втім, я все-таки був наче сліпий у темній кімнаті. Я відчував гостру необхідність порадитися, щоб проаналізувати, якось збити до купи весь зібраний матеріал. Можливо, тоді щось вималюється і можна буде зробити якісь конкретніші прикидки, а там і визначити точну причину моїх нещасть.

І ще одне — думаю, після зустрічі зі Світланою, після отого сеансу гіпнозу мене почало переслідувати якесь дивне відчуття. Розібратися в ньому виявилося вкрай важко. Мені здавалося, що якимось чином я раніше вже торкався історії з чорним псом. Яким саме — усвідомити не вдавалося. Це було дуже дивне відчуття. Я наче колись щось таке чув. Ніби за кимось іншим уже ходив містичний чорний пес або просто чорний пес. А можливо — читав… А може, й дивився фільм. Іноді це відчуття ставало нав'язливим.

Виникало враження, що ось-ось я згадаю… Але що? Що мав я згадувати? Я сидів і перебирав у пам’яті прочитані книжки, почуті історії та переглянуті фільми. Проте марно. Напевно, мені просто дуже не хотілося бути першим серед людей, переслідуваним нематеріальним чудовиськом, оскільки в цьому разі мої шанси видавалися значно меншими. В біді важко бути самотнім. Але щось путнє ніяк не пригадувалося. Можливо, це був якийсь нічого не вартий епізод, що ненароком залишив у моїй пам’яті розмитий відбиток, на якому до того ж встигло відкластися так багато важких та грубих нашарувань. Відкопати його з-під них було понад мої сили.

Суботнього вечора я подзвонив Світлані, яка запросила мене приїхати в неділю зранку. І мені відразу стало легше. Вляглася тривога, відступили на якийсь час сумніви й страх. І навіть тоді, коли я йшов темною безлюдною вуличкою до ранкової електрички, а чорна тінь пса-привида невблаганно тяглася попід парканами слідом, я вже не тремтів від жаху та самотності, бо в мене тепер був шанс. Шанс на порятунок.

IX

Було ще досить рано, але Світлана відразу відчинила двері, зібрана й бадьора, вдягнута у той самий просторий спортивний костюм. І, звичайно ж, неодмінні окуляри. Але тепер уже вона усміхнулася мені, вітаючись, та знову ледь помітно — самими губами.

— Ви не втрачали часу дарма, — сказала вона, пильно подивившись на мене.

— Звідки ви знаєте?

— Видно по вас, — пояснила вона, — ви дуже змучені розумовою роботою, проте ваш вигляд уже не такий безнадійний, як минулого разу.

— Тільки завдяки вам, — сказав я, — та, якщо чесно, я мало чого досяг. Мені знову потрібна ваша допомога.

Я відмовився від запропонованого чаю, і ми сіли за столик у тій самій кімнаті. Я витяг свій листок з нотатками і довго розповідав їй про свої спогади, роздуми та можливі підозри. Світлана слухала мовчки, не перебиваючи, і весь час переглядала мої записи. Коли я закінчив, вона сказала:

— Ну, це вже щось. Ви добре попрацювали. Тепер, я гадаю, можна накреслити якийсь план більш спрямованих дій.

1 ... 19 20 21 22 23 24 25 26 27 ... 91
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)