Мелодія кави у тональності кардамону
- Автор: Гурницкая Наталья
- Серия: Мелодія кави #1
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-14-6302-7
- Жанр: Другие романтические романы
Электронная книга - «Мелодія кави у тональності кардамону». Краткое содержание книги:
Обхопивши коліна руками, вона заховала обличчя в складках сукні. А може, це вона його спровокувала? Не зуміла зупинити? Це ж не катастрофа, а звичайне непорозуміння. Вони лише ледь втратили голову і відразу отямилися. Адам навіть не поцілував її по-справжньому. Лише трохи сильніше обійняв і торкнувся так, як не мав би торкатися. Може, він зараз шкодує про це?
Розділ 8
Анна чесно намагалася не заохочувати Адама, проте вже за декілька тижнів від нещодавньої невизначеності у їхніх стосунках не залишилося й сліду. Легкий флірт перейшов у небезпечну гру, яка вимагала не так обережності чи бажання відступити, як сміливості та вміння зайти за межу так, щоб зупинитися за крок від остаточного з’ясування стосунків та за дюйм від лінії неповернення. Але найдивнішим було те, що вона перестала боятися того, що з нею все це відбувається. Здається, Адам її любить, а коли любиш — неможливо скривдити людину, яка тобі довірилася.
Уже навіть не боялася залишатись із ним наодинці і ввечері сама почала виходити до нього в сад. Восени смеркає раніше, і густа темрява старого саду надійно ховає їх від стороннього ока. Це нічого, що він дозволяє собі трохи більше, аніж варто, нічого, що говорить так, ніби і не сумнівається у тому, що вона належатиме йому. Надто далеко він не заходить. Навіть у губи не цілує.
За місяць такого спілкування з Адамом Анна перестала зважати на те, що її щось поєднує з Маркіяном. Спочатку в їхніх стосунках з’явилася нещирість і фальш, а потім у цьому хлопцеві її почало дратувати буквально все — зовнішність, манери, поведінка, навіть те, що він надто сильно її кохає, а чи не найдужче — власна невдячність. Уже й не сумнівалася — мусить розійтися з ним. Не знала лише, як сказати йому про це, а тому без жодних пояснень почала уникати зустрічей. Звичайне боягузтво, проте це краще, аніж обдурювати себе та його, і, напевно, безпечніше, ніж розповідати правду. Заборонене кохання — це зовсім не та історія, про яку хочеться кричати на кожному кроці. Простіше вигадати сотню інших причин і зробити так, щоб у них повірили. Добре, якби Маркіян подумав, ніби вона знайшла собі іншого хлопця. Це врятує їх від непотрібного з’ясовування стосунків і відверне увагу від кохання до Адама.
Не наважуючись ані на рішучі дії, ні на відверту розмову з Маркіяном, Анна, проте, зо три тижні старанно уникала його. Сьогодні, щоправда, ледь не потрапила на очі тоді, коли поверталася додому сама. В останню мить встигла пірнути у напівпрочинену хвіртку сусідського подвір’я. Те, що це подвір’я при будинку Адама і що незаміжній дівчині не можна приходити до чоловіка, який мешкає сам, якось вилетіло у неї з голови. Згадала про це, коли опинилася всередині, але відступати було пізно.
Старанніше застібнувши теплу гранатову кацабайку[14], яку вперше вдягнула сьогодні вранці, Анна присіла на невеличку лавку при огорожі.
Те, що зберегти у таємниці свій візит сюди не вдасться, зрозуміла майже відразу. Адам побачив її вже за декілька хвилин.
— Що ти тут робиш? — на ходу надягаючи на себе сюртук, він вийшов до неї. — Що сталося?
Вона непевно повела плечима.
— Нічого не сталось. Тітка наказала прийти до вас і сказати, щоб ви сьогодні до нас не приходили. Вони з вуйком ввечері збираються до родини в гості і…
Почервонівши, вона затнулася. Безглуздіше, аніж це пояснення, годі вигадати, проте на щось розумніше не мала ані часу, ані фантазії.
Зрозумівши, що нічого серйозного не сталося, Адам полегшено зітхнув і усміхнувся.
— То чого ж ти сидиш тут на лавці? Зайшла б у будинок. Здається, мені неймовірно пощастило — це вперше у моєму житті таку гарну панну посилають до мене додому саму.
Ще дужче почервонівши, Анна не знайшлася з відповіддю. Він жартує собі з нею, а перед їхнім будинком стоїть Маркіян.
Адам знов усміхнувся:
— Здається, тобі доведеться пошукати інакше пояснення.
Приречено зітхнувши, Анна втупилася поглядом кудись поверх паркану. Не пояснення їй доведеться пошукати, а вихід із неоднозначної ситуації.
Прослідкувавши за напрямком погляду, Адам підійшов до хвіртки і, ледь її прочинивши, визирнув на вулицю. Усміхнувшись, знов повернувся до Анни.
— Я так розумію, бачитися з тим хлопцем ти категорично не бажаєш. Чому не бажаєш — не питаю. Мене не повинно таке обходити… Чи повинно?
Анна вперто мовчала, і він вирішив не наполягати.
— Думаю, з мене досить того, що ти не хочеш бачитися з ним. Може, таки зайдеш до мене? Принаймні, в будинку тепліше, аніж тут.
14
Кацабайка — верхній одяг польських і русинських жінок Галичини. З широкими рукавами, яскравого кольору, обшитий хутром.