Щоденник Майдану та війни
- Автор: Курков Андрей Юрьевич
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-8192-6
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Щоденник Майдану та війни». Краткое содержание книги:
17 січня
Янукович підписав закони, проголосовані руками депутатів Партії регіонів. Тепер цей цирк із піднесенням рук, які ніхто не підраховував, «узаконений». Тепер буде весело, як у Москві, — більше трьох осіб разом на вулиці не збиратися, сім-карти для мобільних телефонів лише за паспортом з реєстрацією і так далі. Крім цих безглуздих законів, він підписав і бюджет на цей рік! Армія одержить 40% від звичайного фінансування, а міліція, прокуратура і суди — на 80% більше!
У Криму російські патріоти розгромили пам’ятник кримським татарам — жертвам сталінської депортації. Харків засипало снігом, і по снігу їздить із українськими прапорами «веломайдан» — велосипедисти-любителі.
Хочеться повернутися до роботи над «литовським романом». Думки про роман приходять, але сили зосередитися на роботі немає. Весь час хочеться кудись іти, і щоб не йти — йдеш, умикаєш комп’ютер і перевіряєш по інтернету останні новини або дивишся на живу картинку з Майдану або з Грушевського.
19 січня
Хрещення. Сьогодні об 11 ранку письменники і видавці занурювалися в холодні води Дніпра на нашому давньому місці в Гідропарку навпроти Печерської лаври. Шкода, що цього разу в мене не вийшло.
На Грушевського — своє «Хрещення». Там більше десяти тисяч протестуючих, але і «беркутівців» і солдатів набагато більше, ніж учора. Міліція підігнала величезний водомет і почала поливати протестувальників водою, відганяючи їх від барикад. На вулиці –7 градусів. А протестувальники, мокрі наскрізь, кричали: «Водохреща! Водохреща!» Ось вам і Хрещення-2014 із доставкою святої води просто на барикади.
21 січня
Війна триває, але, гадаю, їй недовго залишилось. У чому сенс війни з міліцією, якщо немає єдиного політичного керівництва протестами і єдиних політичних вимог? Просто скидання ненависті до Януковича та Партії регіонів, до всіх цих корумпованих покидьків. Але потім почнеться державна помста, з’являться ув’язнені, які вважатимуть себе політичними й будуть дійсно жертвами режиму. Їхні родичі й діти «формуватимуть» співтовариство жертв режиму. Продовжиться ненависть, продовжаться випадкові арешти й довгі тюремні терміни. Опозиційні політики не знайшли спільної для народу ідеї, хоча б для тієї частини народу, яка готова була їх підтримати. Або, можливо, навпаки: політики мусили підтримати частину народу? Але не змогли через те, що не визначилися: по дорозі їм одне з одним і з народом? У кожного — своя мета. Часто не своя «державна», а своя «особиста».
22 січня
Перші смерті на Грушевського. Чому я не здивований?! Чому те, що раніше здавалося неможливим чи божевіллям, тепер здається логічним і нормою?! Ми всі збожеволіли. Я не знаю, що таке «норма»! Норма — це ненавидіти президента твоєї країни, який не вміє писати без помилок, який ні біса не знає і, здається, ніде і ніколи не вчився? Може, тільки під час своїх двох тюремних відсидок у молодості. Тобто такий президент, як Янукович, не може бути «нормою». Значить, ненавидіти і не сприймати його — норма. Протести — це пряма форма несприйняття і нелюбові. Це теж норма. Коли на владу нападають політично, вона реагує або ігнорує. Коли в бік влади, тобто поліції, летить каміння і коктейлі Молотова, вона відповідає кийками. Це теж норма? У Греції — так. У Німеччині теж. Але у них там чомусь людина з кримінальним минулим не може стати президентом! Найпершою жертвою нашої внутрішньої «інтифади» став Сергій Нігоян, 20-річний вірменин, громадянин України, житель Дніпропетровської області, який читав перед цим на барикадах поезію Шевченка. Як продовжити працювати над романом про Литву й литовців, коли за п’ять хвилин ходи від моєї робочої квартири, де я зараз сиджу за комп’ютером, іде бій міліції з народом, із радикальними романтиками, яким усе одно не перемогти «беркутівців», а навіть якби й перемогли, то що робити далі?
Країна, забута Богом. Над нею дим. Під димом ділять владу. Бандити і революціонери. Революціонери ще можуть у майбутньому стати бандитами. Бандити вже навряд чи підуть у революціонери.
Другим убитим сьогодні виявився громадянин Білорусі. Крім того, в лісі під Борисполем, куди вивозили і де били активіста Ігоря Луценка, знайшли труп зі слідами тортур. Є підозра, що це той другий, із ким Ігоря люди в цивільному викрали з лікарні. Цікаво, в лікарні є камери відеоспостереження? Зберігся запис цього злочину?