Вежа блазнів
- Автор: Сапковский Анджей
- Серия: Сага про Рейневана #1
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Зелений Пес. Гамазин
- ISBN: 66-365-095-8
- Переводчик: Андрій Поритко
- Жанр: Альтернативная история
Электронная книга - «Вежа блазнів». Краткое содержание книги:
Сьогодні український читач має ексклюзивне право долучитися до історично-фантастичного світу Анджея Сапковського. Новий його роман, «Вежа блазнів» — це перша книга трилогії, дія якої розгортається за часів гуситських воєн, коли чехи збунтували проти Риму й розпочали боротьбу з усією Європою. На цьому історичному тлі фантаст розповідає свою історію про жорстокий світ, самотню людину, велику любов та багато іншого. Книгу відзначено премією Зайделя — найпочеснішою нагородою польської фантастики.
Отже, у вас в руках «Вежа блазнів» — перша книга трилогії Анджея Сапковського — перепустка до унікального історично-фантастичного світу цього чудового польського автора.
— Будете штурмувати Бардо, — сам себе переконав Шарлей, бо відповіддю на його запитання було лише плямкання і дмухання в ложки. — Невже у вас і там якісь особисті порахунки?
— Угадав, брате, — витер вуса Велек Храстицький. — Цистерціанці з Барда били в дзвони і служили месу для убивць єпископа Конрада, які у вересні йшли на Находсько, щоби грабувати, палити, убивати жінок і дітей. Ми повинні продемонструвати, що таке не минає безкарно. Ми повинні показати їм, що таке страх.
— Крім того, — облизав ложку Олдржих Галада, — Шльонськ застосовує проти нас торгову блокаду. Ми повинні їм продемонструвати, що ембарго ми здатні зламати, що це невигідно. Ми повинні також підбадьорити наляканих актами терору купців, які з нами торгують. Підбадьорити родичів убитих, показавши, що на терор ми відповімо терором, а наймані убивці не залишаться непокараними. Правда, юний паничу з Беляви?
— Наймані вбивці, — глухо промовив Рейневан, — не повинні залишатися безкарними. У цьому сенсі я з вами, пане Олдржиху.
— Якщо ви хочете бути з нами, — виправив його, хоч і без натиску, Галада, — то повинні казати «брате», а не «пане». А показати, за кого ви, зможете завтра. У пригоді стане кожен меч. Бій обіцяє бути запеклим.
— Авжеж, — Бразда з Клінштейна, який доти мовчав, показав на місто. — Вони знають, навіщо ми сюди насправді прийшли. І будуть це захищати.
— У Барді, — з глузливим тоном зауважив Урбан Горн, — є два цистерціанські костели, обидва дуже багаті. Збагатилися на пілігримах.
— Ти все, — приснув Велек Храстицький, — зводиш до задоволення, Горне.
— Такий вже я є.
З боку табору перестали постукувати сокири. Натомість залунав і почав наростати різкий розмірений дзенькіт брусків, від якого мороз ішов поза шкірою. Військо Амброжа гострило зброю.
— Стань-но до мене фронтом, — наказав Шарлей, коли вони залишилися самі. — Покажися-но. Гм. Ти ще не нашив собі чаші на груди? «Я з вами, я за вас»? Це що за заяви, Рейнмаре? Чи ти часом не почав перейматися роллю?
— Ти про що?
— Ти прекрасно знаєш, про що. За те, що ти розпатякав перед Амброжем стосовно грангії в Дембовці, я сварки не починаю і тобі не докоряю, хтозна, може, воно й на користь нам вийде, якщо ми ненадовго сховаємося під гуситську протекцію. Але будь ласкавий пам'ятати, до дідька, що Градець-Кралове — аж ніяк не наша мета, а тільки зупинка на шляху в Угорщину. А їхня гуситська справа для нас — дурниця і фунт клоччя.
— Їхня справа для мене — не фунт клоччя, — холодно заперечив Рейневан. — Петерлін вірив у те, у що вірять вони. Одного цього мені досить, бо я знав свого брата, знаю, якою він був людиною. Якщо Петерлін присвятив себе їхній справі, значить, вона не може бути поганою. Мовчи, мовчи, я знаю, що ти хочеш сказати. Я теж бачив, що зробили з радківськими священиками. Але це нічого не змінює. Петерлін, повторюю, не підтримав би неправого діла. Петерлін знав те, що і я тепер знаю: у кожній релігії, серед людей, які її сповідують і за неї борються, на одного Франциска Ассизького припадає легіон братів Арнульфів.
— Хто такий брат Арнульф, я можу тільки здогадуватися, — знизав плечима демерит. — Але метафору розумію, тим більше що вона далеко не нова. Якщо ж чогось не розумію… Чи ти, хлопче, вже перейшов у гуситську віру? І чи ти вже, як і кожен неофіт, берешся навертати інших? Якщо так, то стримай, прошу тебе, свій євангелічний запал. Бо ти спрямовуєш його зовсім не за призначенням.
— Поза сумнівом, — скривився Рейневан. — Тебе вже не треба навертати. Це ж бо вже доконаний факт.
Очі Шарлея злегка звузилися.
— Що ти хочеш цим сказати?
— Вісімнадцяте липня, вісімнадцятий рік, — промовив Рейневан після хвилинного мовчання. — Вроцлав. Нове Місто. Кривавий понеділок. Канонік Беесс видав тебе паролем, що його я сказав тобі тоді, у кармелітів. А Буко Кроссіг упізнав тебе і викрив тієї ночі в Бодаку. Ти брав участь, причому активну, у вроцлавському бунті в липні року Божого 1418. А що вас тоді сколихнуло й обурило, якщо не смерть Гуса й Ієроніма? За кого ви вступилися, якщо не за переслідуваних бегардів і вікліфістів? Що ви захищали, якщо не вільне право на причастя під обома видами? Називаючи себе iustitia popularis[557], проти чого ви виступали, якщо не проти багатства і розбещеності кліру? До чого закликали на вулицях, якщо не до реформи in capite et in membris[558], Шарлею? Як це було?
557
Народне правосуддя (лат.).
558
У голові та в членах (лат.), тобто згори до низу, від верхівки до рядових учасників.