Перше Правило Чарівника
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Перше Правило Чарівника». Краткое содержание книги:
Поки Келен доїдала м'ясо, Річард думав про те, яка це насмішка долі, що сповідниці дарують свою любов найстрашнішим злочинцям, але не можуть подарувати її нікому за власним вибором. Він бачив, що є ще щось: вона сказала не все, що хотіла.
— Мені подобається твоє довге волосся. Вони тобі йде.
Келен посміхнулася.
— Дякую. — Вона кинула кістки у вогонь, в задумі задивившись на багаття, потім — на свої руки.
— І крім того, є ще одне важливе питання: як нам вибрати собі пару.
Річард доїв м'ясо і теж кинув кістку в багаття. Йому не сподобалися її слова.
— Вибрати собі пару? Що ти хочеш цим сказати?
Вона продовжувала дивитися на руки, точно сподіваючись знайти там відповідь.
— Коли сповідниця досягає віку зрілого материнства, вона повинна вибрати собі пару. Сповідниця може вибрати будь-якого чоловіка, якого захоче, навіть вже одруженого. Вона може довго блукати Серединними Землями в пошуках підходящого батька для своїх дочок, чоловіка сильного або, можливо такого, який здається їй красивим. Це вже як захоче. Чоловіки бояться сповідниць, які шукають пару. Ніхто не хоче, щоб його вибрали, щоб до нього доторкнулися. Жінки бояться тому, що не хочуть, щоб обрали їх чоловіка, брата чи сина. І всі знають, що не можуть нічого вдіяти. Сповідниці підпорядкують собі всіх, хто завадить їм зробити їх вибір. Люди бояться мене, по-перше, тому, що я Мати-сповідниця, по-друге, тому, що мені вже давно пора зробити вибір.
Річард все ще чіплявся за свої мрії і надії.
— Але якщо ти зацікавиш когось і цей хтось зацікавить тебе?
Вона сумно похитала головою.
— У сповідниць немає друзів, крім інших сповідниць. Тут все просто. Ніхто ще не відчував почуття прихильності до сповідниці. Всі чоловіки бояться нас. — Але вона змовчала, що тепер це вже було не зовсім так просто. Голос її знову затремтів. — З юних років нас вчать, що чоловік, якого ми вибираємо, повинен бути сильним, щоб діти, яких ми народимо, теж були сильними. Але він не повинен бути нам по серцю, бо ми руйнуємо його особистість. Ось чому нічого не вийде у… у нас з тобою.
— Але… чому? — Він намагався чинити опір її словам, її владі.
— Тому, що… — Вона відвернулася, більше не в силах приховувати свою біль. Зелені очі наповнилися сльозами. — Тому, що під час пристрасті влада сповідниці над магічним даром ослабне, і вона, навіть мимоволі, направить на коханого свою силу. І тоді це буде вже не та людина, яка їй подобалася. І для неї немає можливості не допустити цього. Ніяких. Він буде належати їй, але зовсім не так, як вона того хотіла. Бажаний чоловік буде з нею, але тільки через її чарівну силу, а зовсім не за своїм вибором, не зі своєї доброї волі. Він перетвориться на порожній посуд, в якому буде тільки те, чим вона наповнила його. А жодна Сповідниця не бажала б такої долі для свого обранця.
Ось чому сповідниці з незапам'ятних часів тримаються окремо від чоловіків, боячись закохатися. Хоча нас вважають безсердечними, насправді це не так. Просто ми всі боїмося того, що може зробити з коханим наш дотик. Деякі сповідниці вибирали чоловіків, яких ніхто не любить або навіть ненавидять. Щоб не погубити людину з добрим серцем. Хоча такий вибір був у небагатьох, але це їхня справа, і вони мають на це право. Жодна сповідниця не засудить іншу за такий вибір, вона все зрозуміє. — Очима, повними сліз, Келен подивилася на нього, і в погляді її було благання, щоб і він її зрозумів.
— Але… я міг би… — Він не знав, як йому бути зі своїм серцем.
— Але я не могла б. Адже для мене це було б так само, як коли ти хотів побачити свою матір, а замість цього побачив Шоту, яка прикинулася твоєю матір'ю. Прикинулася, але не була. Це лише видимість любові. Розумієш? — Скрикнула Келен. — Хіба це могло тобі принести справжню радість?
Річард відчув, що її слова розбивають на друзки його надії, а з ними і його серце.
— О духи, — сказав він, — чи не про це говорила тоді Шота? Чи не це вона мала на увазі, коли сказала, що ти була на волосок від того, щоб направити на мене свою магічну силу? — Тон його був холоднішим, ніж йому б хотілося.
— Так. — За її голосу відчувалося, що вона намагається не заплакати. — Прости мене, Річард. — Келен зціпила пальці рук. — Я ще ні до кого не ставилася так, як до тебе. Мені так хотілося бути з тобою. Я навіть майже забула, хто я така, мені це було майже все одно. — Сльози з'явилися на її щоках. — Але тепер-то ти розумієш, яка небезпечна моя влада? Розумієш, як легко могла би я погубити тебе? Якби ти не зупинив мене… ти б пропав.