Науково-практичний коментар Земельного кодексу України
- Автор: Мірошниченко А. М., Марусенко Р. І.
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Правова єдність
- ISBN: 978-966-2183-41-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Земельного кодексу України». Краткое содержание книги:
Видання може стати в нагоді студентам, викладачам і науковцям правничих спеціальностей, практикуючим юристам і усім тим, хто цікавиться земельним законодавством та практикою його застосування.
Особливості звернення стягнення визначаються ст. 62 Закону, яка підлягає застосуванню з урахуванням коментованої статті, зокрема, ч. 2, за якою звернення стягнення на земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, проводиться лише у визначених випадках. "Прилюдні торги", згадані у ст. 62 Закону, мають обов'язково проводитися у формі земельних торгів.
Різниця між ціною продажу земельної ділянки і розміром боргу після вирахування сум, передбачених ст. 43 ЗУ "Про виконавче провадження", підлягає поверненню колишньому власникові земельної ділянки, у якого вона була відчужена (ч. 4 ст. 43).
На сьогодні відсутній порядок продажу земельних ділянок на земельних торгах, що формально мало б перешкоджати зверненню стягнення на земельні ділянки у відповідності до вимог закону. Між тим, за відсутності відповідного закону існує практика звернення стягнення на земельні ділянки відповідно до положень Інструкції про проведення виконавчих дій (п. 5.10.4.), затвердженої Наказ Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999, та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №68/5 від 27.10.1999. Як видається, в силу положень ч. 5 ст. 137 ЗКУ визначення процедури проведення стосовно земельних ділянок прилюдних (а по суті - земельних) торгів підзаконним актом Міністерства юстиції за відсутності відповідного закону є незаконним.
До частини другої. За умови зняття мораторію на відчуження земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. 15 розділу X "Перехідні положення" ЗКУ) таке відчуження допускатиметься у випадках, коли у власників ділянок відсутнє інше майно, на яке може бути звернене стягнення. Це відповідає загальному правилу, передбаченому ч. 5 ст. 50 ЗУ "Про виконавче провадження" щодо порядку звернення стягнення на нерухоме майно. Дана норма не є імперативною і застосовується "якщо інше не запропоновано власником земельної ділянки". На нашу думку, дане словосполучення варто розуміти як можливість власникам земельної ділянки добровільно погодитись на звернення стягнення на земельну ділянку, не зважаючи на наявність іншого майна, на яке може бути звернуте стягнення.
Можливість звернення стягнення на земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у умовах мораторію на відчуження цих земель (пп. "б" п. 15 розділу X "Перехідні положення" ЗКУ) є предметом дискусій. Норма, що забороняє будь-яким способом відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не передбачає винятків для звернення стягнення на земельну ділянку. З іншого боку, на думку, наприклад, Т. О. Коваленко, на випадки звернення стягнення на земельні ділянки в рахунок боргів мораторій не поширюється. Подібні підходи обґрунтовуються, зокрема, тим, що при зверненні стягнення йдеться не стільки про право власника відчужити земельну ділянку, скільки про його обов'язок погасити борг.
Глава 22 Припинення прав на землю
Стаття 140. Підстави припинення права власності на земельну ділянку
Підставами припинення права власності на земельну ділянку є:
а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;
б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;
в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника;
г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;
ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;
д) конфіскація за рішенням суду;
е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
До пункту "а". Добровільна відмова від права сама по собі не є самодостатньою умовою припинення права власності. Для того, щоб право власності припинилося, власник повинен дотриматись визначеної законом процедури, передбаченої у ст. 142 ЗКУ (див. коментар). У протилежному разі фактичне припинення використання земельної ділянки повинно бути кваліфіковане як невиконання ним своїх обов'язків із використання земельної ділянки за цільовим призначенням. Якщо припинення використання поєднане із припиненням сплати земельного податку, це тягтиме юридичну відповідальність (див. коментар до ст. 206 ЗКУ).