Науково-практичний коментар Земельного кодексу України
- Автор: Мірошниченко А. М., Марусенко Р. І.
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Правова єдність
- ISBN: 978-966-2183-41-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Земельного кодексу України». Краткое содержание книги:
Видання може стати в нагоді студентам, викладачам і науковцям правничих спеціальностей, практикуючим юристам і усім тим, хто цікавиться земельним законодавством та практикою його застосування.
Стаття 138. Визнання земельних торгів такими, що не відбулися
Земельні торги визнаються такими, що не відбулися, у разі:
а) відсутності покупців або наявності тільки одного покупця;
б) якщо жоден із покупців не запропонував ціну, вищу за стартову ціну земельної ділянки;
в) несплати в установлений термін переможцем земельних торгів належної суми за придбану земельну ділянку.
Загальна характеристика. ЗКУ вирізняє тільки три підстави визнання земельних торгів такими, що не відбулися. Перелік є вичерпним, що унеможливлює прийняття організатором торгів рішення про визнання земельних торгів такими, що не відбулися за будь-яких інших, не передбачених у коментованій статті підстав.
Визнання земельних торгів такими, що не відбулися, слід відрізняти від визнання торгів недійсними, що спеціально ЗКУ не регламентується. Оскільки торги є дією, "що спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків", тобто правочином у розумінні ч. 1 ст. 202 ЦК України, вважаємо, що вони можуть бути визнані недійсними з будь-яких підстав, передбачених для недійсності правочинів (див. ст. 215 та ін. ЦК України). Водночас, відзначимо, що у правовій доктрині питання про те, чи можна визнавати торги правочином, є дискусійним.
До пункту "а". Відсутність покупців унеможливлює продаж земельної ділянки, тому те, що за відсутності покупців торги відбутися не можуть, сумнівів не викликає.
Наявність одного покупця нібито дозволяє відчужити земельну ділянку, проте згідно із законом є підставою для оголошення торгів такими, що не відбулися. За обраного підходу при реальній можливості продати об'єкт за справедливу ціну продавець нею нехтує, відповідно, значні витрати на підготовку аукціону марнуються. З цих міркувань обґрунтованість коментованої норми є небезспірною.
До пункту "б". ЗКУ визнає обов'язковою умову продажу земельної ділянки на земельних торгах за ціною, що перевищує стартову. Таке вирішення викликає сумніви з точки зору його обґрунтованості (див. коментар до попереднього пункту).
Деякі локальні порядки проведення земельних торгів встановлюють ще більш жорсткі правила порівняно із коментованою нормою. Так, Рішення Київради "Про затвердження Тимчасового порядку набуття права на землю на конкурентних засадах в м. Києві" №810/3385 від 19.07.2005 встановлює обов'язковість підвищення стартової ціни земельної ділянки мінімум на три кроки. В протилежному разі торги по земельній ділянці визнаються такими, що не відбулися. Таке положення явно суперечить коментованій статті, не кажучи про сумнівність врегулювання процедури проведення земельних торгів локальними актами за відсутності відповідного закону (див. ч. 5 ст. 137 ЗКУ).
До пункту "в". Земельні торги визнаються такими, що не відбулися, в разі невиконання переможцем земельних торгів свого обов'язку щодо сплати належної суми за придбану земельну ділянку. Такий факт невиконання головної умови переходу права власності на земельну ділянку свідчить про те, що потенційний покупець не зможе набути права власності та оформити його. Право власності на земельну ділянку не переходить, а отже торги є такими, що не відбулися, оскільки їх мета - перехід права на земельну ділянку на платних засадах, досягнута не була.
Стаття 139. Відчуження земельних ділянок за рішенням суду
1. У разі звернення стягнення на земельну ділянку, що перебуває у власності громадянина чи юридичної особи, земельна ділянка підлягає продажу на земельних торгах, що проводяться у формі аукціону.
2. Звернення стягнення на земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, допускається у випадках, коли у власників таких ділянок відсутнє інше майно, на яке може бути звернене стягнення, якщо інше не запропоновано власником земельної ділянки.
До частини першої. Відповідно до ч. 5 ст. 50 ЗУ "Про виконавче провадження", звернення стягнення на земельну ділянку за виконавчими документами, у т.ч. і насамперед за рішенням суду, допускається у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача.