Маленька Відьма та Кір

— Колись давно на землі жили могутні маги, звані волхвами. Подейкували, що їхня батьківщина — Стародавній Схід. Хай там як, але вони ще тоді, у давнину, вже були в усіх країнах. Волхви були здатні на таке, про що нинішні чаклуни з відьмами і мріяти не сміють.

Але так уже сталося, що вони зникли з людського світу. Подейкують, що вони спочатку вклонилися Ісусу Христу, піднесли йому дари і вже потім пішли… Чи то визнали його вищість, чи то не хотіли заважати. Є відомості, що волхви подалися відлюдниками в інший світ, де стали пророками й провідниками нової цивілізації.

І все ж свій слід на Землі вони залишили. Принаймні свої знання розподілили між трьома групами учнів: відьмами, козаками-характерниками та мольфарами.

Із відьмами усе здебільшого зрозуміло. Марині я все це вже розповів, а ви і без мене про відьом все знаєте. Так що не буду повторюватися. Менш відомі нам козаки-характерники та мольфари. Козаки… Щось войовниче є навіть у цьому слові. Строго кажучи, «козак» — слово тюркського походження, і в перекладі воно означає «вільна людина, легко озброєний воїн, який опанував особливу науку ведення бою».

Найпоказовішими представниками козацтва є характерники. Насправді це — бойові маги. Вони могли, наприклад, наслати на ворога ману. Тобто ворог замість одного воїна міг побачити ціле військо. До слова, сила козаків-характерників була така потужна, що російський цар Петро І заборонив цим воїнам використовувати свою бойову магію. Підозрюю, що він просто боявся їх. І взагалі люди дуже лякаються незвичайного.

Але якщо козака перевершити у всьому міг лише козак-характерник, то першим серед козаків-характерників став Іван Сірко. Цей отаман здійснив півсотні військових походів і не зазнав жодної поразки. Його як вогню боялися турки і татари. Перед Сірком схиляли голови навіть французькі мушкетери, бо вони були свідками того, як він брав неприступні фортеці — наприклад фортецю Дюнкерк, яку називали «ключем від Ла-Маншу». Про Сірка розповідали неймовірне. Казали, що його не брали ні куля, ні меч. І ще казали, що Сірко міг запросто перекидатися на вовка. А ще його боялися не тільки вороги, але й нечиста сила. Річку Чортомлик назвали так тому, що на ній Сірко порішив найголовнішого з чортів. Той тільки «мликнув» — тобто полетів сторч головою, коли Сірко вистрілив у нього з пістолета.

А найдивовижніше те, що цей характерник навіть по смерті продовжував перемагати ворогів! Він заповів козакам після його смерті відрізати його праву руку і брати її з собою в походи. І наші загони здобували перемогу.

Ще більш загадковими є мольфари. Кажуть, їм підвладні сили природи. Відомо, що молоді мольфари іноді розважалися, насилаючи дощ на село. А старі переселяються в карпатські нетрі та печери і живуть відлюдькувато. На що вони здатні — довго розповідати не буду. Зауважу лише, що за своєю сутністю відьми і мольфари дуже схожі. Тільки рівень мольфарів набагато вищий.