Маленька Відьма та Кір
- Автор: Надемлінський Олексій
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-429-5
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Маленька Відьма та Кір». Краткое содержание книги:
Марина обирає перше, але навчання несподівано перетворюється на захопливу та небезпечну пригоду, яку дівчинці доведеться пережити зі своїми вчителями та друзями — котячим волхвом Кіром, Домовиком, Коловершею та різними хухликами й китоврасами.
— Це як? Так чи що?
Ані Кір, ані Домовик не встигли й оком змигнути, як Маринка вихопила атем із піхов і націлилася ним, наче то був пістолет, у стіну. Далі все сталося само собою: з вістря атема шугонуло щось схоже на блискавку. Будинок здригнувся і, здавалося, навіть застугонів від цього удару. З несподіванки Маринка заплющила очі. А коли розплющила, то побачила в стіні акуратну круглу дірку розміром із кавове блюдце. Крізь неї було видно їхню вітальню.
— Ти що, старий дурню, зовсім з глузду з’їхав? — розлючено зашипів Кір на Домовика. — Це ж треба — підсовувати малій такий артефакт!
— І справді, дитино, тобі треба бути обережнішою, — сказав Домовик. — Дивись, можеш половину району заслати невідомо куди. Вчися контролювати свою енергію. Спершу почни з чогось простішого. Кіт тебе навчить.
А Маринка все ще не відводила погляду від дірки в стіні.
— Що ж скаже мама, коли це побачить? — прошепотіла вона нарешті.
— Вона буде в дикому захваті! — насмішкувато буркнув Кір.
— Нічого, зараз ми все виправимо, — сказав Домовик. Він наблизився до дірки й провів по ній долонею. Стіна знову стала рівною.
— От і все, — вдоволено зауважив. — Але щось я надто забазікався з вами, — схаменувся він і з тихим виляском розчинився в повітрі.
— От бачиш, з ким доводиться працювати, — скрушно промовив Кір. — 3 таким і оком не змигнеш, як посивієш!
Маринка подумала, що він відбере у неї подарунок Домовика, і мерщій заховала його в піхви. Кір хотів щось сказати, але стримався.
Навчання триває
Маринка доволі швидко навчилася контролювати енергію атема. Її тішило, що вона може закип’ятити чайник за кілька секунд. Щоправда, перша спроба виявилася невдалою — чайник перетворився на десятки маленьких чайничків, і Кір, клянучи Домовика, змушений був вдарити хвостом об підлогу, аби чайник таки прибрав свого попереднього вигляду.
Навчання тривало. За кілька днів Кір із Маринкою взялися за малозрозумілу науку — трансгресію.
— Слово «трансгресія» походить від латинського слова «transgressio» і означає перехід через межу, що вважається неперехідною, — почав він. — Для нас — це перехід кордону між можливим і неможливим.
Чомусь раніше Марина вважала, що трансгресія — це просто переміщення в просторі. І взагалі не могла зрозуміти, навіщо потрібно вчитися трансгресії, якщо вона вже опанувала левітацію. Але Кір терпляче пояснив:
— Левітація і трансгресія — це як велосипед і літак: погодься, що безглуздо летіти до найближчого супермаркету літаком. Чи їхати на велосипеді на край світу. До того ж буває трансгресія не тільки простору, але і часу…
— Як це?
— Можна, наприклад, прискорювати або уповільнювати час. Правда, такі жарти з часом можуть погано скінчитися, тому застосовувати їх слід тільки для чогось виняткового. Але вміти це потрібно. До того ж буває трансгресія в інші світи…
— А ось про це прошу детальніше, — пожвавішала Маринка.
Однак Кір розчарував дівчинку:
— Трансгресію в інші світи ми будемо вивчати тільки теоретично: зарано тобі ще туди літати.
Маринка засмутилася, але погодилась.
До речі, для неї трансгресія в просторі виявилася теж досить простою наукою.
А ось потім почалися справжні муки: Кір взявся вчити її, які дивні істоти бувають на світі.
У Маринки голова йшла обертом від усіх цих грифонів, китоврасів та хухликів.
— Грифони — це крилаті чудовиська з левовим тулубом і головою орла, — невтомно втовкмачував їй Кір. — Китоврас — казкове чудовисько слов’ян, що ототожнюється з грецьким кентавром. А хухлик — слов’янський водяний, нечистий дух. Зрозуміла?
— Так, — кивала Маринка головою.
Кіт знову і знову вказував на помилки, але вона все одно постійно їх плутала.
Кіт невдоволено хитав головою і бурчав:
— Рано ще тобі в інші світи, ой як рано. Поки всіх істот не завчиш напам’ять, у казкові світи трангресувати не пущу.
Маринка засмучувалася, але всі міфічні істоти однак погано вкладалися у неї в голові… Так і тривало їхнє життя — день за днем, і не відбувалося нічого особливого із того, чого так побоювався кіт. А Маринці її навчання здавалося просто грою…
Частина третя
Ось і скінчилася гра
Коловерша
Маринка прийшла зі школи і здалеку, немов вправний метальник молота, закинула свою сумку на ліжко.
— Скінчилися муки, скінчилися страждання — почалися канікули! — голосно проспівала вона.