Непрохані гості
- Автор: Головачёв Василий
- Год: 1987
- Язык: украинский
- Год: “Веселка”
- Переводчик: Борис Петрович Рогоза
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Непрохані гості». Краткое содержание книги:
— Ти абсолютно не уявляєш, що трапилося, — долинув з кухні його голос. — Дзвони негайно Лапаррі, інакше ризикуєш вилетіти з відділу.
Від несподіванки я випустив сорочку. Перевдягаючись на ходу, зайшов на кухню, благально подивився на батька, який вибирав програму вечері на домашньому комбайні “Пог”.
— Ти серйозно?
Батько, не обертаючись, повів лопатками і сказав глухо, крізь зуби:
— Цілком могло статися, що ти озброїв якогось маніяка, яких усе-таки народжує людство. В такому разі ти піддав ризику ні в чому не винних людей.
Я поволі побрів до кімнати, роздумуючи над його словами. Ще раз обшарив її, потім спальню, вітальню і передпокій; батько спостерігав за мною і мовчав.
Але ж для того, щоб узяти карабін, у мене, співробітника відділу безпеки, треба бути дуже поінформованою людиною! Треба знати, що я був в експедиції під кодовою назвою “Погоня”, що повернувся і привіз карабін і що не здав його вчасно в сектор обліку… Хто міг знати такі подробиці?
— Дзвони, чого чекаєш, — не стримався батько. — Чи хочеш, щоб це зробив я? Жартами тут не пахне.
Батько не лякав мене. Просто він був досвідченіший і знав людей краще.
У вітальні я висунув із стіни пульт домашнього координатора і набрав телекс відділу. На щастя, Ян був на місці. Я розповів йому те ж саме, що й батькові.
— У мене навіть думки такої не виникало, — похмуро проказав Лапарра. — Не здати карабін… Куди дивився сектор обліку, хотів би я знати?! Ніби у мене клопотів не вистачає… Але і ти добрий!..
— Хто ж міг передбачити…
— Міг, міг, зобов’язаний був передбачити, не вдавайся до виправдань. За те, що не здав карабін обліковцям, своє одержиш, як і вони своє… Приходь у відділ, будемо думати, як викрутитися з цього становища.
Я згадав скелі Ховенвіпу, мерзотний посвист куль, що влипали у камінь поруч з моїм тілом, і зрозумів батька. Карабін “дракон” в руках у маніяка — це жахливіше стихійного лиха!
— Йдеш? — гукнув до мене батько, пораючись на кухні. Втручатися в розмову з Яном він не став.
— Вибач, тату, ти, здається, маєш рацію, я пішов у відділ.
— А що я матері скажу?
— Ти ж бачиш, у яке становище я потрапив. Вигадай щось, скажи — пішов до спортзалу.
Я зітхнув, уявив, як засмутиться мати — останнім часом ми майже не зустрічалися вечорами, — і ступив за поріг. Вечір я зіпсував собі остаточно.
Інформація до розслідування.
Атлантичний океан, район підводної
гори Роккевей, квітень 28 — 308
Невидима оку холодна маса повітря діаметром близько двох кілометрів опустилася з невидимих висот до океану. Що нижче вона осідала, то інтенсивніше охолоджувалося повітря, зона низьких температур розширювалася, витискуючи теплі шари повітря до Американського континенту і породжуючи барометричні хвилі — інфразвук з частотою в частки герца.
Перші слабкі поштовхи повітря досягли автоматичних датчиків синоптичної мережі і ввімкнули режим підвищеної небезпеки. Чергові геопатруля головного центру зміни погоди Північної Америки з цікавістю сприйняли повідомлення автоматів і взялися за перевірку даних. Вони ще не здогадувалися, в чому річ, та й не могли здогадатися: програма погоди над Атлантикою не передбачала глобальних змін протягом найближчих діб, а оскільки крім людей ніхто не міг втрутитися в програму, то, на думку чергових, відомості про зародження тайфуну були просто інтересним казусом, збоєм у ланцюзі автоматичної мережі реєстраторів.
Між тим маси холодного повітря дедалі більше скупчувалися над поверхнею океану і все сильніше закручувались в спіраль. Вітри з-під її основи ринули до берегів материка, здіймаючи брижі на досі спокійній гладіні води. Перший смерч утворився через півгодини після падіння “маси холоду” — неймовірно швидко за мірками метеорологів. Потім утворилися ще два смерчі. Захопивши гігантські маси води, вони злилися в один і перетворилися на “око тайфуну”, що понісся в бік Африки, поступово нарощуючи швидкість.
Лише через сорок хвилин чергові метеоцентру, опам’ятавшись, пустили до південної околиці Північно-Американської улоговини винищувачів ураганів. Битва з тайфуном, що утворився з невідомих причин упродовж години, була важкою і тривала всю ніч. Тому ніхто з пілотів модулів ІУ не помітив незвичайних світлових ефектів, що супроводжували “око тайфуну” до його розпаду.
Причин виникнення надзвичайно холодної маси повітря, яка і породила тайфун, знайти не вдалося. Загадка тайфуну “Роккевей” увійшла в зведення пригод кліматологів Академії наук Землі й була похована під шаром інших інформаційних повідомлень, які вимагали додаткового аналізу і контролю.