Нічний адміністратор
- Автор: Ле Карре Джон
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-372-4
- Переводчик: Татьяна Савчинская
- Жанр: Шпионские детективы
Электронная книга - «Нічний адміністратор». Краткое содержание книги:
ISBN 978-617-679-372-4
Тетяна Савчинська © переклад, 2017
Видавництво Старого Лева © українське видання, 2017
Дійшовши до будинку, де була його квартира, Джонатан помітив, що він крокує у ритмі маршу. Замість того, щоб сповільнитися, він подався до Рьомергофу, де на нього вже чекав трамвай зі зловісно відкритими дверима. Не усвідомлюючи, що з ним відбувається, він сів у трамвай і поїхав. Коричневий конверт втискався йому в груди. Зійшовши на головному залізничному вокзалі, він так само пасивно подався у напрямку аскетичної будівлі на Бляйхервеґ, у якій розташовувалися консульські і комерційні представництва кількох країн, у тому числі і Великобританії.
— Мені потрібно поговорити з підполковником авіації Квейлом, якщо ваша ласка, — сказав Джонатан англійці з великою щелепою, яка сиділа у віконечку за куленепробивним склом. Він дістав конверт і просунув його під склом.
— Це особисте питання. Скажіть йому, будь ласка, що я друг Марка Оґілві з Каїра. Ми разом ходили під вітрилами.
Можливо, не останню роль у тому, що Джонатан вирішив дозволити своїм ногам прийняти рішення, зіграв винний погріб repa Майстера. Незадовго до Роуперового прибуття Джонатану довелося просидіти в ньому цілих шістнадцять годин! Воно й не дивно, що він вважає цей випадок підготовкою до своєї смерті.
Серед додаткових обов’язків, які гер Майстер доручив Джонатанові, була також щомісячна інвентаризація потреба марочних вин, який розташовувався глибоко у синіх скелях під найстарішою частиною готелю. Як правило, Джонатан спускався туди у перший понеділок кожного місяця, перш ніж почнеться його шестиденна відпустка, на яку він мав право згідно з умовами контракту, оскільки працював на вихідних. У той злощасний понеділок він не порушив усталеної традиції.
Страхова вартість марочних вин нещодавно була встановлена на рівні шести з половиною мільйонів швейцарських франків. Складність захисних пристроїв погреба відповідає вартості його вмісту. Щоб добратися до пружинного замка, потрібно було набрати комбінацію з кількох цифр і відкрити два інерційних замки. Погрозлива відеокамера фіксувала кожен крок відвідувачів. Успішно впоравшись з замками, Джонатан взявся за свої звичні підрахунки: почав він з «Шато Петрю» 1961 року, вартість якого цього року оцінили у чотири тисячі п’ятсот франків за пляшку, потім перейшов до «Мутон-Ротшільд» 1945 року і вартістю десять тисяч франків. Він саме був зайнятий підрахунками, коли вимкнулося світло.
Отоді Джонатан зненавидів темряву. Чому взагалі люди добровільно вирішують працювати ночами? Ще хлопчиком він читав Едгара Аллана По і розділяв з героєм оповідання «Барильце амонтильядо» кожне коло пекла, яке тому доводилося проходити. Жодна аварія на шахті, жоден засипаний тунель, жодна історія про альпіністів, які застрягли в розколинах, не проходили повз його увагу, вони всі закарбовувалися в пам’яті назавжди.
Джонатан застиг на місці — він перестав орієнтуватися на місцевості. Може, його перевернуло догори ногами? У нього стався серцевий напад? Він що, підірвався? Альпініст у ньому згрупувався, немов перед падінням. Засліплений моряк намертво вчепився в уламки корабля. Вишколений солдат рвався до невидимого ворога, хоч і не відчував при собі зброї. Немов пірнаючи у глибокі води, Джонатан почав наосліп пробиратися вздовж стелажів з пляшками у пошуках перемикача. «Телефон, — подумав він. — У погребі був телефон?» Цього разу Джонатанова спостережливість лише ще більше збила його з пантелику. В його пам’яті зринало надто багато картинок. Двері! На дверях з внутрішнього боку була клямка? Завдяки надлюдським розумовим зусиллям йому вдалося пригадати, що там є дзвінок. Але для того, щоб він спрацював, потрібна електрика.