Вершник без голови

Те, що шукали, знаходять у лівій легені. Вістря мисливського ножа натрапляє на щось тверде, схоже на свинцеву кулю. Це вона і є.

Кулю виймають, стирають з неї кров і віддають присяжним. Хоч вона й утратила форму, пройшовши крізь гвинтову нарізь ствола, а потім і вдарившись У ребро вбитого, проте на ній і досі неважко розрізнити витиснений півмісяць і дві літери «К».

О, які то промовисті ініціали! Не один з тих, що дивляться на них тепер, пам'ятає, як уперше почув про Цю позначку на кулях. Вони можуть посвідчити, хто хвалився нею, коли зайшла суперечка за вбитого ягуара.

А самому тому хвалькові тепер хоч лікті собі гризи. Але де ж він?

Люди вже запитують про те одне одного.

— Як ви це тлумачите, містере Стампе? — запитує свідка оборонець.

— Та що ж тут тлумачити, — відказує той. — Усе ясно, як Божий день. Кожному дурневі зрозуміло, що саме ця куля вбила молодого Пойндекстера.

— А хто, по-вашому, стріляв?

— Та й це так само ясно. Коли людина підписує листа, то годі помилитися, від кого той лист. І хоч тут ми бачимо тільки перші літери, але й цього досить — вони промовляють самі за себе.

— А от я нічого такого в цьому не вбачаю, — втручається прокурор. — Справді, куля позначена, на ній витиснено літери, але вони можуть мати відношення до однієї відомої всім особи, а можуть і не мати. Та припустімо навіть, що це її ініціали і її куля. Хіба це щось доводить? А скільки разів бувало, що вбивство вчиняли краденою зброєю! Це ж досить поширений злочинний виверт, звичайна річ. Хто може сказати, чи не маємо ми справу з чимось подібним?.. До того ж, — провадить далі той поборник справедливості, — які мотиви до вбивства могли бути в особи, на котру тут кинуто тінь підозри? Я не називаю її ім'я, але кожен знає, чиї це ініціали. Гадаю, і сама та особа не стане цього заперечувати. Але все воно нічого не' доводить, бо інших доказів, що давали б змогу якось пов'язати її ім'я з цим злочином, немає.

— Так-таки й немає? — запитує Зеб Стамп, що нетерпляче дожидав, поки прокурор скінчить свою промову. — А що ви скажете про оце?.. — Він дістає із торбинки з кресалом зім'ятий, обпалений по краях і почорнілий від пороху клаптик паперу. — Я знайшов його недалеко від місця злочину, — пояснює мисливець, віддаючи папірця присяжним. — Він зачепився за колючку акації, вилетівши з дула рушниці. Тієї самої рушниці, з якої вилетіла й ця куля. Як я розумію, це шмат конверта, вжитий замість пижа. На ньому надписано ім'я, і цікава річ — це ім'я точнісінько збігається з літерами на кулі. Нехай присяжні самі його прочитають.

Старшина присяжних бере той клаптик паперу, розправляє його і голосно читає:

— «Капітанові Кассію Колхауну»!