Звіяні Вітром (том 1)
- Автор: Митчелл Маргарет
- Год: 1992
- Язык: украинский
- Переводчик: Ростислав Доценко
- Жанр: Прочая древняя литература
Электронная книга - «Звіяні Вітром (том 1)». Краткое содержание книги:
Головне в романі - тема загальнолюдських цінностей і долі людей, захоплених могутнім виром історичних подій.
Згори, від спалень, почулася кваплива непевна хода, тоді все стихло, а далі знову стало чути ходу, але вже повільну, наче хтось човгав по підлозі, і кожен крок супроводило металеве побризкування. До Скарлет почало вертатись відчуття часу й реальності, вона підвела голову і побачила Мелані. Та стояла над сходами у подертому пеньюарі, що був їй за нічну сорочку, важка Чарлзова шабля обтяжувала її* слабосилу руку. Мелані одним поглядом охопила всю сцену внизу: розпростерте в крові синьомундирне тіло, швацька скринька обіч, боса Скарлет з посірілим обличчям, довгий пістолет у неї в руці.
В завислій тиші вони двоє зустрілися очима. На обличчі
Мелані, завжди такому лагідному, світилася похмура гордість, а в її усмішці Скарлет прочитала схвалення й жорстоку радість, достоту такі самі, як і ті, що палали у неї самої в грудях.
“Та ж це… Це… Та вона ж така, як і я! Вона розуміє мій стан! - подумала Скарлет у цю нескінченно довгу хвилину.- На моєму місці вона вчинила б так само!”
З тремтінням у душі дивилася Скарлет на цю тендітну й немічну молоду жінку, до якої раніш відчувала тільки неприязнь та зневагу. А ось тепер, долаючи ненависть до дружини Ешлі, вона починала пройматися захопленням до неї - адже вони, виявляється, духовно близькі! На мить очистившись від усяких дріб’язкових емоцій, Скарлет побачила, що за лагідним голосом і голубиним поглядом Мелані криється воля незламна, мов криця, а в тихій крові Мелані збудливо нуртує вояцька мужність.
- Скарлет! Скарлет! - долинули перелякані слабкі голоси Сьюлін і Керрін, приглушені зачиненими дверима, а слідом за ними озвався і Вейд:
- Тітусю! Тітусю!
Мелані хутко притулила пальця до уст і, поклавши шаблю на підлогу біля сходів, натужною ходою підійшла до кімнати, де лежали дві сестри.
- Заспокойтеся, курчата! - почувся її вдавано веселий голос.- Ваша старша сестра хотіла почистити від іржі Чарлзів пістолет, а він узяв та й пальнув, і налякав її трохи не до смерті!.. Чуєш, Вейде Гемптон, це мама просто стрельнула з пістолета твого дорогого татка! Ось як ти підростеш, вона й тобі дасть постріляти.
“Бреше й не усміхнеться! - захоплено подумала Скарлет.- Я б так швидко й не зметикувала. Але навіщо брехати? Вони ж однаково дізнаються, що я зробила”.
Вона знову глянула на тіло в себе під ногами, і аж тепер, коли вляглися шал і страх, відчула відразу, а коліна у неї затремтіли. Мелані поволі вернулася на сходи й почала спускатись, тримаючись рукою за поруччя і закусивши безкровну нижню губу.
- Вертайся в ліжко, дурненька, ти тільки зашкодиш собі! - прикрикнула на неї Скарлет, але напівгола Мелані й далі натужно сходила вниз.
- Скарлет,- прошепотіла вона,- ми повинні витягти його звідси й поховати. Він міг бути не один, і якщо вони його тут знайдуть…- Мелані сперлася на плече Скарлет.
- Ні, він один,- відказала Скарлет.- 3 вікна вгорі я більш нікого не побачила. Мабуть, це дезертир.
- Коли навіть і так, краще, щоб ніхто про нього не знав. Негри можуть вибовкати, і тоді прийдуть янкі й тебе заберуть. Скарлет, ми повинні закопати його десь, поки наші не вернулися з болота.
Гарячкова настійливість Мелані спонукала до дії, і Скарлет почала напружено думати.
- Я можу закопати його край саду під альтанкою - там, де Порк ховав барильце з горілкою, м’який грунт. Ось тільки як мені дотягти його туди?
- Візьмемо вдвох за ноги й виволочимо,- рішуче сказала Мелані.
Скарлет мимохіть відчула ще більший захват.
- Та ти й кішку за лапу не виволочиш. Я сама його витягну,- різкувато промовила вона.- А ти йди лягай. Бо ти доконаєш себе. І не пробуй помагати мені, а то я сама віднесу тебе нагору.
Бліде обличчя Мелані розпромінилося щирою усмішкою.
- Ти така мила, Скарлет,- сказала вона й ніжно доторкнулась устами до її щоки. І перше ніж Скарлет отямилась, Мелані додала: - Якщо ти зможеш сама його витягти, я тут повитираю… щоб не було цієї калюжі, коли наші вернуться. І ще, знаєш, Скарлет…
- Ну?
- Як ти гадаєш, це дуже непорядно - заглянути в його ранець? Може, в нього є що з харчів.
- А чого ж,- відповіла Скарлет, сердита на себе, що сама про це не здогадалася.- Ти заглянь у ранець, а я перевірю кишені.
Схилившись над трупом і тамуючи в собі відразу, вона розщібнула решту гудзиків на мундирі й заходилася нишпорити по всіх кишенях.
- Боже,- прошепотіла вона, дістаючи розбухлий гаман, загорнутий у шмату.- Мелані… Меллі, у нього тут наче купа грошей!
Мелані не озвалася, а тільки рвучко сіла на підлогу й прихилилася до стіни.