Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів
- Автор: Біленчук Петро Дмитрович, Семаков Геннадій Семенович
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: МАУП
- ISBN: 966-608-683-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих закладів освіти, науковців, працівників правоохоронних органів і правозахисних організацій.
З розширенням сфери застосування комп’ютерів у суспільстві ентузіазм хакерів зменшився, а ідеї хакерства стали втрачати свою прогресивну спрямованість. Ідеалістичні уявлення студентів увійшли у конфлікт з бурхливим технічним та економічним розвитком суспільства і стали своєрідною формою протесту проти соціальної несправедливості. Цим деякою мірою можна пояснити початок створення хакерами антисоціальних і небезпечних комп’ютерних вірусів, а також ігнорування ними загальноприйнятих правил користування комп’ютерними системами.
17-річний юнак був заарештований у травні 1990 р. у Нью-Йорку, США, та звинувачений у вчиненні фальсифікації з використанням комп’ютера та крадіжці послуг. Юнак використав вільний телефонний номер і кодове слово для проникнення до комп’ютерної системи American SAW. Жодних пошкоджень системи виявлено не було.
Крім випадків суто ірраціональної поведінки, серед мотивів діяльності хакерів можна виокремити такі загальні групи:
• персональна помста;
• самореклама;
• спроба спричинити хаос, який руйнує підвалини суспільства;
• отримання матеріальної вигоди.
Можна вирізнити також типи хакерів:
• “трамвайний контролер” або “мандрівник”. Намагається проникнути у якомога більшу кількість систем, дуже рідко повертається туди, де вже був;
• “той, хто залишає сліди”. Це хакер, який отримує задоволення у тому разі, якщо залишає докази того, що він проник у систему;
• “хакер-користувач”. Намагається користуватися обладнанням, банком даних або програмним забезпеченням, у доступі до яких йому відмовлено;
• “шпигун”. Полює за конфіденційною інформацією;
• “фальсифікатор”. Хакер, який намагається модифікувати окремі елементи даних, зокрема баланс банку, кримінальний запис або екзаменаційну оцінку;
• “вандал”. Намагається завдати шкоди системі та збитків її власнику.
Більшість хакерів мають прізвиська, за якими вони відомі серед інших хакерів. Підбір прізвиська, як правило, пов’язаний з віком та інтересами хакера. Найпоширеніші з них: Скорпіон (Scorpion), Бандит (Bandito), Капітан (Captain), Розбещенець (Corrupt), Король Таран (Taran King), Божевільний Едді (Crazy Eddie), Рейнджер Рік (Ranger Rick), Мисливець за головами (Head Hunter), Червоний ніж (Red Knight), Шпигун (Spy), Оратор (Orator) та багато інших. Більшість із них свідчить про моральні якості їхніх власників, зокрема підкреслюється влада грубої сили. При спілкуванні хакери також широко використовують свій мовний жаргон.
Досить часто хакери утворюють за спільними інтересами або поглядами невеличкі групи, зокрема такі: Військо Люцифера (Legion of Lucifer), Фахівці катастроф (скорочено MoD), Військо Дума (Legion of Doom — за назвою відомого героя комп’ютерних ігор), Комп’ютерний Клуб Хаосу (Chaos Computer Club). Іноді ці групи збираються щороку, а у великих містах такі зустрічі можуть проводитися щомісяця. Але основною формою обміну інформацією залишаються дошки електронних оголошень (BBS), особливо підпільні. Серед найвідоміших підпільних BBS можна назвати такі: Безодня (Abyss), Опік (Acid Phreak), Альтернативний Світ (Alternative Universe), Кубло Наркоманів (DrugHouse), Ейфорія (Euphoria), Зона Хакерів (Hackers Zone), Залізна Завіса (Don Curtain) та інші.
Кількість підпільних BBS важко оцінити та підрахувати. За оцінками зарубіжних фахівців, лише на території США функціонують десятки тисяч підпільних BBS, з яких від 100 до 200 є спеціалізовані BBS для хакерів, а приблизно у 1000 з них є важлива інформація для хакерів (зокрема, про засоби зламу різних систем, програмне забезпечення для перехоплення паролів тощо). В окремих країнах, зокрема Великобританії, Італії та країнах Східної Європи, спостерігається ще більша концентрація підпільних BBS.
Хоча хакери і не майстри слова, але вони мають свої власні як електронні, так і друковані видання, з яких найвідоміші “Phrank”, “Hack-Tic”, “2600”, “40 Hex”.
Визначити масштаби проблем, пов’язаних з діяльністю хакерів, дуже складно. Насамперед це пояснюється невеликою кількістю відомих фактів. Однак, безумовно, комп’ютерні системи залишаються дуже вразливими для хакерів. Пошкодити кабель, вгадати пароль, змінити атрибути файлів, стерти зашифрований файл, замінити числа у бухгалтерській звітності — все це досить просто.
За даними Computer Emergency Response Team (CERT), кількість несанкціонованих доступів в інформаційні системи почала зростати в геометричній прогресії (рис. 4).
Рис. 4. Несанкціонований доступ в інформаційні системи
Газети “New York Times” і “Washington Post” у липні 1992 р. опублікували подробиці звинувачень, які були висунуті проти п’яти хакерів із Нью-Йорка. Вони обвинувачувалися за 11 пунктами, зокрема за комп’ютерне шахрайство, комп’ютерне втручання, телеграфне шахрайство, перехоплення телеграм, зговір щодо знищення та крадіжки банку даних з кредитною інформацією (яку вони продали), вторгнення до систем комп’ютерних комунікацій університетських мереж. 28 січня 1989 р. ця група знищила майже всі дані у комп’ютері громадської телевізійної станції WNET (канал 13 у Нью-Йорку). Акт обвинувачення був результатом спільного розслідування окружної прокуратури, Secret Service і FBI.