Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів
- Автор: Біленчук Петро Дмитрович, Семаков Геннадій Семенович
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: МАУП
- ISBN: 966-608-683-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих закладів освіти, науковців, працівників правоохоронних органів і правозахисних організацій.
Отже, для представників третьої групи характерні такі ознаки:
• є фахівцями найвищого класу (High Tech Anarchists);
• мають сучасне технічне та програмне забезпечення;
• добре організовані;
• мають чітко налагоджений порядок обміну інформацією;
• добре законспіровані;
• мають високий рівень взаємодії та кооперації.
Класифікація комп’ютерних злочинців. У науковій літературі можна зустріти різні класифікації комп’ютерних злочинців.
Соціологічні дослідження, проведені, зокрема, в Австралії, Канаді, США, Німеччині, допомогли розподілити комп’ютерних злочинців за віком на три категорії:
• 11-15 років — переважно займаються злочинами з використанням телефонних мереж, кредитних карток та автоматів по видачі готівки;
• 17-25 років — займаються комп’ютерним хакерством;
• 30-45 років — використовують комп’ютери в корисливих цілях і для шпигунства.
Як видно, з віком ускладнюється рівень технічних завдань, а мотивація стає більш раціональною.
Стосовно жертви всіх комп’ютерних порушників можна умовно поділити на чотири великі групи:
• сторонні особи, які не мають і ніколи не мали жодних стосунків з фірмою-жертвою (або потерпілою особою);
• сторонні особи, які володіють певною інформацією про фірму-жертву (потерпілого), у тому числі звільнені працівники;
• співробітники, які займають у фірмі посади, що не пов’язані з обчислювальною технікою;
• співробітники, які користуються ЕОМ і зловживають своїм службовим становищем.
Цікавий випадок стався на нафтопереробному підприємстві у м. Річмонд штату Віргінія (США), де захист населення забезпечувався за допомогою комп’ютерної системи Community Alert Network (CAN), яка мала сповіщати людей, що перебувають поблизу підприємства, про можливу загрозу. Коли із нью-йоркського відділення CAN було звільнено працівника, який вважав це несправедливим, то він вніс певні зміни до програмного забезпечення так, що система не спрацьовувала під час користування. Пізніше на нафтопереробному підприємстві сталася аварія, і адміністрація намагалася скористатися системою оповіщення, однак їй це не вдалося.
До кола комп’ютерних злочинців, згідно з наявними даними, досить часто потрапляють комерційні директори, управляючі, начальники змін, відділів і служб, бухгалтери, фінансисти, табельники, контролери, нормувальники, оператори автозаправних станцій, програмісти, інженери, банківські службовці, адвокати, менеджери, юристи, працівники служб безпеки тощо. Так, статистика комп’ютерних злочинів у США за останніх 30 років свідчить, що більшість (70 %) злочинців — це працівники компаній, які мають доступ до ЕОМ. Ця особа, як правило:
• працює в компанії не менше чотирьох років;
• першою приходить на роботу і останньою залишає її;
• не користується або рідко користується відпустками;
• робить усе можливе для завоювання довіри адміністрації, інформує про помилки і вчинки інших працівників;
• добре знайома з роботою систем захисту інформації і має ключі від основних службових приміщень.
За даними зарубіжних кримінологів можна визначати процентне співвідношення окремих груп комп’ютерних злочинців. Усіх їх можна умовно поділити (за В. Вєховим) на дві основні групи, виходячи з класифікаційної ознаки категорії доступу до засобів комп’ютерної техніки:
• внутрішні користувачі;
• зовнішні користувачі, де користувач — суб’єкт, який звертається до інформаційної системи або посередника, аби отримати необхідну йому для користування інформацію.
Також фахівці поділяють користувачів на дві основні групи (види): зареєстровані (санкціоновані, законні) і незареєстровані (несанкціоновані, незаконні). Більшість представників служб безпеки вважає, що основна небезпека в плані вчинення комп’ютерного злочину виходить саме від внутрішніх користувачів (тобто своїх), які скоюють 94 % злочинів, тоді як зовнішні користувачі — лише 6 %, при цьому 70 % — це клієнти, користувачі комп’ютерної системи, а 24 % — обслуговуючий персонал.
На основі функціональної категорії доступу до засобів комп’ютерної техніки внутрішніх злочинців умовно поділяють на три основні групи:
• особи, які вчинили комп’ютерні злочини з використанням програмних засобів. Це оператори ЕОМ, касири, бухгалтери, фінансисти, табельники, оператори периферійних засобів, оператори-програмісти (системні та прикладні), інженери-системники та інженери-програмісти тощо;