Нафта
- Автор: Пазолини Пьер Паоло
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7233-7
- Переводчик: Юлія Вікторівна Григоренко
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Нафта». Краткое содержание книги:
«Я розпочав писати книгу, яка буде моєю справою протягом років, може, до кінця життя. Не хочу про неї розповідати…; досить сказати, що це щось штибу «підсумку» всього, що я пізнав, усіх моїх спогадів». Так Пазоліні описав свій останній роман, якому судилося лишитися незавершеним через несподівану й трагічну смерть автора. Роман «Нафта», розпочатий на початку шістдесятих, у часи світової нафтової кризи, робота над яким тривала аж до смерті письменника, у листопаді 1975 року, — це великий уривок того, що мало стати романом-monstruum, обсягом приблизно дві тисячі сторінок. Це відчайдушні розсліди людської природи, вивчення таємниць сексуальності й усе це на тлі розколу розквітлої Італії з її зухвалою економічною політикою та таємними змовами у владі.
Перевертаючи все догори дриґом, А, який втілює у собі «погане», тепер служить Б, який втілює «добре» й бажає зняти із себе провину перед суспільством і забезпечити собі недоторканність перед поліцією та судом тощо.
Від’їжджаючи у відрядження — разом з Головою Уряду, який прямує в одну з країн на Середньому Сході. — А, той, що добрий, лишає Б, поганого, у Римі, але перед самісіньким відрядженням зауважує, що Б — це жінка. (˂…˃ через комплекс кастрації перед молодими парубками, що жили у 68-му). Відкласти від’їзд неможливо.
Б, герой з негативними якостями, та ще й жінка, залишившись сам у Римі, поринає у здійснення ницих завдань; одначе тепер він шукає не жінок, тобто сестер чи матерів, а чоловіків, чоловічих членів. Він кидається цим шляхом беззастережно, відхиляючись від норм.
Самотність та безмежна свобода захищають його — адже його Двійник перебуває на Сході — чоловік вирішує піддатися деградації, без жодних обмежень. Наразі він прагне покохатися з двадцятьма чоловіками, не менше й не більше. Певна річ, він так і вчинив. Усе це відбувається на полі, у брудові, коли час від часу накрапає дощ тощо.
Двадцятеро хлопців, покохавшись, по одному чи гуртом йдуть геть. Вони повертаються у ті місця, де зазвичай протікає їхнє життя (описані з надзвичайною точністю); та зайшовши за ріг, чи в кінці вулиці, у темряві якогось дворища, в одвірку якогось під’їзду тощо, там вони зникають зі свого життєвого шляху, аби ніколи більше на нього не вернутись, — їх убивають, використовуючи для цього найрізноманітніші способи, приголомшливі: вони є символами справжніх причин, через які помирають у сучасному світі (йдеться про тілесну смерть чи інші види смертей).
Повернувшись з подорожі на Середній Схід (суспільні обов’язки, журналісти, економічні та наукові результати), А, добрий чоловік, не знаходить на місці Б, свого поганого двійника, який став жінкою. Він втрачає гармонію в собі й тепер має самотужки виконувати ниці діяння, які раніше замість нього виконував Б; він опускається, тепер він, зі своєю зовнішністю та свідомістю, постає перед ситуаціями, від яких завжди тримався якнайдалі.
Певна річ, він більше не в змозі цього витримувати. Мусить обрати одне: бути «людиною публічною», а отже, «безгрішною».
У політиці та в суспільному житті він дуже сильно схилився у бік правих, мало не вступивши у міцний союз з фашистами. Тим часом він теж перетворився на жінку й кохається з молодим фашистом-сицилійцем, який змушує його до таких речей, які був спроможний вчиняти лише його Двійник і які він стерпіти був не в змозі.
Покохавшись з А, фашист повертається додому, але він теж помирає у пащі Страховиська.
Обставини змусили А побороти сором та прив’язаність до власної буржуазійної свідомості, які заважали йому стати таким, як Б: тепер він жадає повторити те, чого колись навчив його молодик-фашист і що тепер він пам’ятатиме протягом усього життя. На цьому шляху він пізнає беззастережність, відхилення від норм — як колись простодушно пізнав Б.
Щоб досягти крайньої деградації, він теж мусить мати секс із щонайменше двадцятьма чоловіками тощо. Він призначає зустріч з двадцятьма чоловіками… у тьмяному льосі на окраїні міста. Кохається з усіма. ˂
Потому хлопці розходяться по домівках, хоч усі вони мешкають в одному кварталі; один з них хоче підірвати бомбу на залізничному вокзалі Терміні. Неясно, чи він анархіст, чи фашист. Решта хлопців ˂ сп’янілі та заохочені Страховиськами на кшталт тих, що зжерли їхніх однолітків, приєднуються до підривника.
Бомбу підірвано, сотня людей загинула, їхні тіла розкидало, вони купами лежать у морі крові, яка заливає шматки плоті, перони та колії.
Герой Б (якого ми не називатимемо героєм А лише тому, щоб не було плутанини) відчуває незміренну тугу за полохливим і безтурботним життям, яке забезпечував йому герой А. Покинувши маленьку убогу квартирку на околиці, в якій він виконував свої обов’язки, безмежно насолоджуючись власною самотністю, чоловік іде на пошуки А.
Але розкішне помешкання А в центрі міста порожнє. Б марно кличе себе самого. Не знаходить. Він питає себе, як же йому знайти заміну А. Церква та Компартія більше не згодяться. Героєві Б більше нічого не лишається, як тільки перетворити Нафту на ідеал свого життя: він сам себе каструє. А потому повертається на свою посаду на роботі, де влада переважно належить фашистам, з ними А вступив у мовчазний політичний союз. Проте фашисти не можуть мати дружніх і шанобливих стосунків з кастратом. Використовуючи свою звичну грубість, вони посилають до Б дівчину, яка має спокусити його, аби потім вони мали змогу привселюдно зробити з нього посміховисько (а потім шантажувати, щоб прибрати з дороги).