Нафта
- Автор: Пазолини Пьер Паоло
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7233-7
- Переводчик: Юлія Вікторівна Григоренко
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Нафта». Краткое содержание книги:
«Я розпочав писати книгу, яка буде моєю справою протягом років, може, до кінця життя. Не хочу про неї розповідати…; досить сказати, що це щось штибу «підсумку» всього, що я пізнав, усіх моїх спогадів». Так Пазоліні описав свій останній роман, якому судилося лишитися незавершеним через несподівану й трагічну смерть автора. Роман «Нафта», розпочатий на початку шістдесятих, у часи світової нафтової кризи, робота над яким тривала аж до смерті письменника, у листопаді 1975 року, — це великий уривок того, що мало стати романом-monstruum, обсягом приблизно дві тисячі сторінок. Це відчайдушні розсліди людської природи, вивчення таємниць сексуальності й усе це на тлі розколу розквітлої Італії з її зухвалою економічною політикою та таємними змовами у владі.
— Візочок їде назад; сидячи в ньому, Карло спостерігає за пригодами героя з міфу. — Тільки наприкінці Карло сам стає головним його героєм. — Візочок такий самий, як і у Видінні, яке було у розділах про Мерду.
Кіа, 16 серпня 1974 року
(наснилося уві сні)
— Розтлумачити, у чому полягає ненормальність Поліса та Тетіса, а також зміст нарису про їхні історії —
Побіжно зазначити, що таємниці, які вони довірили людям, котрих самі обрали, це є історія про Карло Валетті —
Решта розділів, у яких йтиметься про Карло: «Вступне шаленство триває»
* Всі дописані розповіді точно й жваво зображають події чи людей, які в романі є наслідком цілковитого абстрактного перекручення.
1) Наприклад, перша добірка розповідей — це політичні персонажі, які у тексті ˂…˃ — абстрактно — політику розвитку, й дві добірки, де йдеться про політичні винищення —
Лише один з оповідачів наприкінці розповідає історію, яка насправді трапилась. — Випускаючи імена, — але точно переповідаючи події, котрі відбувалися під час винищення, у хронологічному порядку (обманюючи, що все це нібито йому розповів перед смертю агент ЦРУ). — * У цьому полягає концепція також і мого роману (відкрито про це не писати, а натякнути, назвавши це нарисом його книги)
2) У добірці розповідей під назвою «Епохе» вгадуються невдалі «путчі»: їм протистоїть справжня дійсність, яку символізують апокаліптичні природні потрясіння — бруд — вогонь — (бруд у розповіді про римського шляхтича та двох його доньок) — (вогонь може бути згадкою про розповідь про Біхар)
* До розповіді про батька, який народжує сина — з гівна
— Одночасно з товстим буржуа-мільйонером синочка викакує також чоловік з простого люду, виходець з півдня чи центру країни. — Це помітив чоловік, наукове світило, котрий приймає породіллю у тій самій дорогій клініці, де народжував багатий буржуа. — Дітей-кізяків переплутали. — Отже, татусі помінялися місцями. — Отже, живі кізяки є класово різнобічними, вони взаємозамінні тощо.
— Передкінцевий уривок: сонце сяє по-літньому, за кілька днів знову повертається зима. — Нові люди, новий дух. — Кінець світу, кінець зачісці. — Простодушність, ˂…˃ — Події зосереджуються навколо постаті одного молодика (завдяки тому, що криза та бідність відступили, виникає новизна)
Певна річ, що божества, які допомогли вирішити космічну кризу, — це люди із села (Баубон чи японське божество. Це відбувається на тлі скорочення сільського господарства та занепад середовища простого селянства (пор. шарж на промову, яку Фанфані виголосив перед Карло під час бенкету в Турині).
НАФТА
(Роман)
Про чоловіка та його чи то двійника, чи то близнюка. За головного героя — часом один, а часом другий. Якщо герой А — це двійник Б, то Б — це двійник А, але в такому разі він сам є героєм А. Особистість людини розділяється через шизофреноїдальне роздвоєння, поєднуючи у герої А одні риси, а у Б — інші тощо.
Герой А — це багатий, освічений буржуа, інженер, який досліджує нафтові родовища, він належить до ˃ влади (але він освічений і має схильність до лівих поглядів: усе це мається на увазі).
Б — це чоловік, в якому зосереджені «погані» риси, він прислужує А, в якому зосереджено «добрі» риси; він слуга, його призначення — виконувати ниці завдання. Вони двоє чудово порозумілися. Між ними справжня гармонія.