Фантастика Всесвіту. Випуск 4

Послання від полковника Робустіано де Араужо дійшло до капітана Натаріо да Фонсеки після його повернення з фазенди Винозоре, де закінчувався збір урожаю; врожай на нових плантаціях перевершив найсміливіші підрахунки. Капітан гадав зібрати шістсот арроб, а вийшло понад сімсот. Раніше так само добре оброблялися й какаові плантації Аталаї. Тепер уже ні, попри старання доктора Луїза Сезара Гузмана й новітні теорії вирощування теоброми какао, дерева сімейства стеркулієвих, — за манірним висловом високовченого агронома.

Доктор Луїз Сезар Гузман, цей світоч агрономічної науки, збирався подати у відставку, коли його хазяїн Вентуринья, повернувшись із Ріо, де він разом з Людмилою Григорівною та її братом Петром дихали повітрям цивілізації, дізнався про зниження врожаю. Він мов чемериці наївся, метав громи й блискавки, вимагав пояснень. Агроном, гортаючи сторінки учених книг, доводив йому, що саме так і буває: щоб добитися від застосування нових наукових методів бажаних наслідків, треба запастися терпінням. Запастися терпінням, чорт забирай! — шаленів Вентуринья. Але все закінчилося тим, що він здався перед доказами доктора Гузмана, а улещувати той умів; та й Натаріо знову відхилив його пропозиції на дуже вигідних умовах повернутись на посаду управителя.

Вентуринью страшенно образила його відмова, бо він пообіцяв Натаріо, колишньому кабрі полковника Боавентури, навіть відрахування від прибутків, хоч жоден плантатор такого собі і в думці не покладав. Гнів — поганий порадник: Вентуринья став говорити всім, хто мав охоту його слухати, про капітанову безчесність і ввернув слово «зрада». Натаріо, мовляв, не шанує навіть пам’яті свого покровителя, якому зобов’язаний усім: одразу ж по його смерті збудував собі розкішний дім і взяв на утримання Сакраменто, полковникову наложницю, наставивши йому роги посмертно, а це страшенна підлота. Він вимовляв слова «посмертно» і «підлота» тим самим повчальним тоном, яким агроном торочив йому про теоброму какао з сімейства стеркулієвих.