Улісс

З великою обачністю, гідною двірських звичаїв Блискучої Порти, друга санітарка довірила новину молодшому з чергових представників лікарського корпусу, а той уже, своєю чергою, сповістив депутацію про появу на світ спадкоємця. Коли ж він одійшов на жіночу половину, щоб бути присутнім на врочистій церемонії одділення посліду, за участи державного секретаря з внутрішніх справ і членів таємної ради, які стомленим мовчанням виражали одностайне схвалення, депутати, стомившися своїм тривалим і поважним пильнуванням та уповаючи на те, що ця радісна подія звільнює їх від гніту пристойности, гаразд що це звільнення полегшувалося одночасною відсутністю і камеристки, й офіційної особи, незагайно дали роботу язикам — пустилися в суперечку. Марно лунав там голос пана Комісіонера Блума, закликаючи їх до м’якости, стриманости, спокою. Хвилина була надто сприятлива для вправляння у тому штибі промов, який тільки й пов’язував, єдиний, ці вельми несхожі натури між собою. Їхній безжальний скальпель не проминув жодної подробиці предмету: вродженої антипатії єдиноутробних братів, кесаревого розтину, пологів після батькової кончини або, рідше, після смерти матері, братовбивчої справи Чайльдса, яка набула розголосу завдяки пристрасній промові пана Адвоката Буша, котрою й виправдано невинуватого, прав первородства й отримання допомог при народженній двійні чи трійні, викиднів і дітовбивств, зумисних чи таємних, foetus in foetu[276] без наявности серця, апросопії{718} при закупорці вен, агнатії декотрих китайців без підборіддя (випадок, повідомлений паном Кандидатом Мулліганом) унаслідок недовершеного зрощення щелепних виступів уздовж медіальної лінії (випадок, коли, за його виразом, одне вухо чує, що інше говорить), переваг знеболювання пологів за допомогою снодійних, подовження часу переймів на останній стадії вагітности внаслідок тиску на вену, передчасного відходу вод (спостереженого в даному випадку), який загрожує сепсисом матки, штучного осіменіння з допомогою шприца, загинання матки з настанням менопаузи, проблеми продовження роду в тих випадках, коли жінка зачала внаслідок зґвалтування, дуже болючого різновиду пологів, котрий бранденбуржці називають Sturzgeburt[277], відомих випадків народження монстрів, двосім’яних і багатоблизнюкових народжень, які трапляються, коли зачаття було кровозмісним або в період менструації, — одне слово, всіх різновидів людського народження, які ілюструє Арістотель у своєму шедеврі з додатком хромолітографічних ілюстрацій. Щонайглибші проблеми акушерської науки й судової медицини були тут піддані розгляду з тією самою увагою, що й простонародні повір’я, які стосуються вагітности, як от: заборона вагітній долати перелази, аби при такому рухові маля не задушилося пуповиною, або ж настанова їй, якщо загориться палким і даремним пожаданням, то хай прикладе руку до того свого місця, котре призначено для тілесних покарань. Такі аномальні відхилення, як заяча губа, родимі й винні плями, багатопалість, синюха, ангіома, хтось із присутніх згадав як очевидне й природне гіпотетичне пояснення нечастих випадків народження свиноголових (не забули пом’янули тут і мадам Гріссел Стівенс{719}) або народження немовлят, оброслих собачою вовною. Гіпотеза ж плазмічної пам’яті, прицуприкована сюди посланцем Каледонії й гідна метафізичних традицій репрезентованої ним країни, добачала в подібних випадках зупинення ембріонального розвитку на котрій-небудь із долюдських стадій. А чужоземний депутат, відкидаючи обидві сії теорії, відстоював із запалом (майже переконливим) теорію про зляг жінок із самцями тварин, ручаючись за істинність байок, подібних до легенди про Мінотавра, яку вишуканий геній латинського поета повідав нам на сторінках його «Метаморфоз». Слова його справили незагайне, хоча й ефемерне враження. Випарувалося воно так само швидко, як і найшло на них, під дією промови Кандидата Муллігана, яку той виголосив у своєму неповторно-грайливому стилі, ствердивши, що найкращий предмет бажань — се славненький чистенький дідусик. Водночас пан Депутат Медден і пан Кандидат Лінч завели палку суперечку про юридично-богословську дилему, що виникає в результаті смерти одного з сіамських близнюків раніше від іншого, й обидва надумали викласти свої ускладнення панові Комісіонеру Блуму для незагайного передання їх панові Коадьютору Диякона Дедалу. Цей останній доти одмовчувався — чи то корившися внутрішньому голосові, чи, можливо, бажаючи підкреслити надмірно поважною міною дивоглядне достоїнство свого одіння, отож коли його запитали, нагадав лиш коротко і, як видалося декому, з недбалістю, церковну настанову, щоб не розлучала людина того, що поєднав Бог.