Вовки Кальї. Темна вежа V
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Серия: Dark Tower #5
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб « Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-14-0584-3
- Переводчик: Олена Любенко
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Вовки Кальї. Темна вежа V». Краткое содержание книги:
— Бля-комала! — крикнула вона й одразу ж затулила рота руками, глянувши на Каллагена, який сидів на східцях заднього ґанку. Той лише всміхнувся і помахав їй рукою, вдаючи, ніби він глухий.
Вона підскочила до Едді і Джейка, розлючена, червона до кінчиків вух.
— Ти маєш сказати йому, щоб дав мені другий шанс, попроси, будь ласка, — сказала вона Едді. — Я зможу, знаю, що зможу…
Едді узяв її за руку вище ліктя, зупиняючи словесний потік.
— Він теж це знає, Зі. Тебе вже прийнято.
Вона подивилась на нього. Очі горіли, губи стислися так щільно, що їх майже не було видно.
— Ти впевнений?
— Ага, — сказав Едді. — «Мете» узяли б тебе за пітчера, дорогенька.
Тепер залишилися Марґарет і Розаліта. Обидві влучили в редиску з п'ятдесяти ярдів.
— Друзяко, я сказав би, що це неможливо, якби щойно не пересвідчився на власні очі, — пробурмотів Едді на вухо Джейкові.
З шістдесяти ярдів Марґарет Айзенгарт схибила. Розаліта піднесла тарілку над правим плечем (вона була шульгою), на мить застигла, потім закричала: «Різа!» — і кинула тарілку. Навіть гострозорий Роланд не встиг роздивитися, чи то тарілка зачепила редиску, чи то її скинув вітер. Але Розаліта переможно здійняла кулаки над головою і, сміючись, потрясла ними.
— Ярмарковий гусак! Ярмарковий гусак! — загукала Марґарет, і всі решта до неї приєдналися. Навіть Каллаген — і той невдовзі почав скандувати.
Роланд підійшов до Рози й обійняв, ненадовго, проте міцно. І прошепотів, що ярмаркового гусака в нього немає, але інший гусак із довгою шиєю ввечері знайдеться.
— Що ж, — усміхнулася вона у відповідь, — з віком ми вчимося задовольнятися тими призами, які в нас під рукою. Еге ж?
Залія глянула на Марґарет.
— Що він їй сказав? Ти не знаєш?
Марґарет Айзенгарт усміхалася.
— Будь упевнена — нічого такого, чого б ти не чула від чоловіка.
Жінки пішли. Отець Каллаген теж вирушив кудись у справах. Роланд з Ґілеаду сидів на нижній сходинці ґанку, дивлячись туди, де щойно відбулося змагання. Коли Сюзанна запитала, чи він задоволений, стрілець кивнув.
— Так, думаю, все добре. Маємо на це сподіватися, бо часу вже обмаль. Тепер усе розвиватиметься блискавичними темпами. — Насправді він ще ніколи не опинявся в ситуації такого колосального збігу обставин… але відколи Сюзанна зізналася в своїй вагітності, він трохи заспокоївся.
«Бо твій ледачий розум доречно згадав, що всім керує ка, — подумав він. — І це сталося тому, що ця жінка продемонструвала таку мужність, яка будь-кому з нас і не снилася».
— Роланде, мені повертатися на «Рокінг Б»? — спитав Джейк.
Обдумавши питання, Роланд знизав плечима.
— А ти хочеш?
— Так, але цього разу хочу ще взяти з собою «рюгер». — Джейкове обличчя порожевіло, але голос залишався рівним. Він прокинувся з цією думкою, неначе бог снів, якого Роланд називав Нісом, подарував її йому уві сні. — Я покладу його на дно спальника і загорну в запасну сорочку. Ніхто не знатиме, що він там. — Хлопчик помовчав. — І це не для того, щоб похвалитися ним перед Бенні, якщо ти про це подумав.
Роланду навіть на думку це не спадало. Але що було на думці в Джейка? Стрілець поставив це питання, і Джейк відповів так, наче ретельно продумав усю розмову.
— Ти питаєш як мій дін?
Роланд розтулив рота, щоб відповісти ствердно, потім побачив, як пильно дивляться на нього Едді та Сюзанна, і передумав. Між тим, щоб тримати щось у таємниці (як кожен з них по-своєму замовчував Сюзаннину вагітність) і керуватися своїм чуттям, як це називав Едді, була суттєва різниця. Під Джейковим питанням крилася дуже проста причина — він хотів, щоб Роланд трохи подовжив йому повідець. Авжеж, хлопчик заслуговував на певну самостійність. Це вже був не той Джейк, який прийшов у Серединний світ наляканим, дрижачим і майже голим.
— Ні, не як твій дін, — відповів Роланд. — Що ж до «рюгера», ти можеш брати його з собою коли й куди завгодно. Хіба ж не ти приніс його тету?
— Поцупив, — опустивши погляд на коліна, уточнив Джейк.
— Ти просто взяв те, що потрібно було тобі для виживання, — запевнила Сюзанна. — Це не крадіжка. Послухай, котику, ти там нікого не збираєшся підстрелити?
— Не збираюся.
— Будь обережний, — нагадала вона. — Не знаю, що в тебе на думці, але будь обережний.
— І хай там що ти замислив, краще розберися з цим упродовж наступного тижня, — додав Едді.