Засліплення

Отож він жив у безлічі світів одночасно. Завдяки божевільним Жорж Кін виріс до одного з найбільших умів свого часу. Він більше вчився у хворих, ніж їм давав. Вони збагачували його своїми неповторними відчуттями; він тільки спрощував їх, зцілюючи людей. Скільки розуму й проникливости він виявляв у декотрих хворих! Тільки в них однобічність сягала своєї вершини, тільки вони були справжні особистості, непідробні характери такої щирости й сили волі, що їм позаздрив би сам Наполеон. Жорж знав з-поміж них яскравих сатириків, талановитіших від будь-яких письменників та поетів; їхні химери ніколи не оберталися на папір, вони йшли від серця, яке билося поза реальними речами, й накидалися на ці речі, мов чужоземні завойовники. Ніхто не вказує шляху до багатств нашого світу краще, ніж ті, котрі жадають здобичі.

Відколи Жорж Кін зжився з цими людьми й цілком розчинився в їхніх фантазіях, він уже не читав художніх творів. У всіх романах ішлося про те саме. Колись він зачитувався ними й діставав велике задоволення, виявляючи нові грані в давніх фразах, які вважав уже застиглими, безбарвними, заяложеними й позбавленими змісту. Тоді мова означала для нього небагато. Він чекав від неї академічної правильности; найкращі романи були ті, де люди розмовляли особливо вишукано. Хто вмів висловлюватися так, як усі, хто писав до нього, той був їхній законний спадкоємець. Завдання такого полягало в тому, щоб пощерблене, кусюче, болюче життєве розмаїття довкола перенести на гладеньку паперову площину, якою легко й приємно ковзати поглядом. Читання — це своєрідне погладжування, ще одна форма кохання для жінок і жіночих лікарів, чий фах вимагає тонко розуміти інтимне чтиво жінки. Жодних зворотів, які можуть збити з пантелику, жодних незнайомих слів; що второваніша стежка, то вишуканіша насолода, яку від цієї стежки дістаєш. Усі ті романи — суцільний підручник чемности. Начитані люди несамохіть стають вихованими. Їхня участь у житті решти людей вичерпується привітаннями та співчуттями. Жорж Кін починав як гінеколог. Його молодість і врода забезпечували йому величезну практику. У той період, що тривав лише кілька років, він захоплювався французькими романами; в його успіху вони відіграли істотну роль. Із жінками він мимоволі поводився так, ніби кохав їх. Кожна схвалювала його смак і робила відповідні висновки. У тих мавпочок пішла мода хворіти. Він брав те, що саме падало йому з неба, й ледве встигав за своїми звитягами. Оточений безліччю жінок, ладних йому слугувати, розбещений, багатий, добре вихований, він жив, як принц Ґаутама, перше ніж той став Буддою. У нього не було турботливого батька-князя, який захищав би його від людських лих, він бачив старість, смерть і жебраків, і то стільки, що вже їх і не бачив. Одначе захист він усе ж таки мав — це були книжки, які він читав, слова, які промовляв, жінки, які оточували його захланною, щільною стіною.