Любов дика та прекрасна
- Автор: Смолл Бертрис
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-4109-1
- Переводчик: Наталья Третьякова
- Жанр: Исторические любовные романы
Электронная книга - «Любов дика та прекрасна». Краткое содержание книги:
Він жорстко рухався вперед і назад, навмисно завдаючи їй болю, проте біль цей був невід’ємною частиною шаленого виру незбагненних почуттів, що охопив її, і вона знаходила в ньому насолоду. Він схопив сосок зубами й боляче вкусив його. Вона скрикнула, спробувала вивернутися, але тут його гарячий язик почав швидко вилизувати місце, що постраждало, заспокоюючи біль.
Вона почала шалено тремтіти й з жахом усвідомила, що її тіло більше їй не підкоряється. Вона відчайдушно намагалася втекти від чоловіка, що таке з нею скоїв. Але його пристрасть невпинно зростала, і він був просто нестримний. Вона намагалася відбиватися. Він жорстоко силував її, обрушуючи на неї таку навалу хіті, якої вона навіть уявити собі не могла, і вона просто не уявляла, як упоратися з нею. А потім раптом усе скінчилося, і-вона відлетіла, відлетіла в спокійну, нерухому темряву непритомності.
Відчуваючи ласкаві дотики до свого тіла, вона зрозуміла, що повертається до дійсності. Кат лежала непорушно із заплющеними очима. Усе її єство опиралося цьому хтивому чоловікові, що назвав її своєю дружиною, хоча вбачав у ній лише іграшку, з якою можна добре розважитися.
— Розплющ очі, Інчилі.
Вона підкорилася, соромливо опускаючи вії, щоб він не помітив страшної суміші страху й огиди, які вона відчувала.
— Час тобі купати мене, Інчилі.
— Так, мій господарю Цико, — відповіла вона. Уставши з ліжка, вона пішла кімнатою до ванни. Вона дивувалася, що їй вдається триматися на ногах. На її поклик прийшов євнух і приготував ванну. Граційними пальцями вона відкорковувала пляшечки з олією для ванни, понюхала кожну з них і нарешті обрала трояндовий аромат. Наливаючи рідину у ванну, вона відпустила євнуха й гукнула:
— Ваша ванна готова, мій господарю.
Роздягнений Цикалазаде-паша пішов до ванни, де Кат чекала на нього, щоб прислужувати йому. Він мовчки стояв, доки вона зливала теплу воду на його тіло. Потім її руки ласкаво натирали ніжним милом його широкі груди й спину. Ставши навколішки, вона намилила його ноги, і його чоловічі органи затріпотіли. Вона швидко схопила щітку з кабанячої щетини й добре натерла його, а потім іще раз злила на нього теплої свіжої води.
— Ось так, мій господарю, — коротко кинула вона, — тепер можете пірнати у ванну.
Він відповів задоволено:
— Дякую тобі, кохана моя. Швиденько помийся й приєднуйся до мене. — І він занурився у велику квадратну вимощену зеленими кахлями купіль.
Вона повільно намилювалася, намагаючись віддалити ту мить, коли їй доведеться лізти до нього у ванну. Він спостерігав за нею з-під опущених повік, майже дослівно читаючи її думки й сповна насолоджуючись її збентеженням. Він тримав її голою та змушував виконувати подібні обов’язки, що їх зазвичай доручали рабам, сподіваючись приборкати її. До того ж її безпомічність дозволяла йому насолоджуватися власною силою. Задоволення, яке приносило йому це їхнє невпинне противенство, було значно витонченішим, ніж від легкого підкорення десятків інших красунь.
Він, весело посміюючись, упиваючись власною зверхністю, швидко виліз із води і, нахилившись, витягнув її. Дуже ослаблена теплою водою й любощами візира, але готова й далі слухняно виконувати свої обов’язки, вона взяла нагрітий рушник із кахляної грубки й накинула на нього. Другим рушником вона, усадовивши його, витерла його тіло, ретельно, не забуваючи про воду між пальцями ніг. Уклавши його на живіт на мармурову лаву біля ванни, вона змастила його м’язисте тіло бальзамом з ароматом троянд. Коли її руки майстерно розтирали міцне тіло, він муркотів від задоволення, наче великий гладкий кіт.
Нарешті він мовив:
— Досить!
Візир встав, і вона побачила його знову набряклий чоловічий орган. Засміявшись над виразом на її обличчі, він сказав:
— Ніч лише починається, Інчилі, і я ще не достатньо насолодився тобою. Я маю якось згасити той вогонь, що його ти розпалюєш між моїх стегон, адже нам доведеться розлучитися на кілька місяців.
Вона вся тремтіла. Простягнувши руки, вона благала його:
— Будь ласка, мій господарю, мій муже, не треба! Не зараз!
Здавалося, що він її зовсім не чує. Схопивши Кат за руки, він силоміць поклав її на ту саму мармурову лаву, розставив ноги обабіч її тіла, розсунув їй стегна й м’яко ввійшов у неї ззаду. Руками він трохи підняв її, щоб пестити її груди. Він стискав ніжну плоть своїми великими руками, насолоджувався цією м’якістю, сіпав її за соски так, що вона кричала.
У цю мить у Кат уже не лишалося жодних сил терпіти Цикалазаде-пашу. Він використовував її, мов якусь тварину, анітрохи не турбуючись про неї. Лише усвідомлення того, що зовсім скоро вона назавжди звільниться від нього, допомогло їй стримати крик ненависті. У скронях у неї стукотіло.