Пригоди Вернера Гольта
- Автор: Нолль Дитер
- Год: 1961
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- Переводчик: Юрій Михайлюк
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «Пригоди Вернера Гольта». Краткое содержание книги:
Радянським читачам відомі його книги «Старе й нове», «Мадам Перлон», «Сонце над водами». Роман «Пригоди Вернера Гольта», написаний у 1960 році, був удостоєний премії імені Генріха Манна. Цікаво і захоплююче розповідає письменник про німецьку молодь, одурманену чадом фашизму, про її боротьбу, тривоги, сумніви, кохання, про пошуки нових шляхів у житті…
Роман «Пригоди Вернера Гольта» є великим творчим успіхом молодого письменника. Як і більшість героїв його роману, він народився в 1927 році, брав участь у другій світовій війні, пережив усі її страхіття…
Вони знову перетнули залізничну колію і заховалися в невеличкому ліску, де їм довелося простояти кілька годин. В небі весь час кружляли літаки. Увімкнувши бортовий радіотелефон, Гольт чув розмову Бургкерта з Вольцовом. Вольцов: «Росіяни навіть роти танків не ввели в бій проти нас». Бургкерт: «Досить і штурмовиків». Бургкерт не вимкнув ларингофона, і Гольтові було чути, як булькала у нього в горлі горілка.
Нарешті штурмовики полетіли геть. Танки повернули вправо і рушили вздовж залізничного насипу. Схилялося надвечір. Уже смеркало, коли вони пройшли повз село, що загубилося серед широкої долини, де-не-де порослої кущами. Звідти їх обстріляли танки. І в ту ж мить, використовуючи останні відблиски дня, на них знову спікірували штурмовики. Та ось на землю опустилась ніч і заховала від ворога шість уцілілих машин.
Вони знову перетнули залізничну колію. Немов зацькований звір, забилися в гущавину і цілу годину чули брязкіт танкових гусениць по недалекому шосе. Потім рушили далі з відчиненими люками, напружено вслухаючись і вдивляючись у темряву. Небо попереду було охоплене загравами, — мабуть, били багатоствольні міномети. Танки наближались до мети. Незабаром зійшов тонкий серп місяця. Вискочивши на велику галявину, вони несподівано наткнулись на танкову частину росіян; близько сотні машин заправлялись пальним, поповнювали боєзапаси. Почалась шалена перестрілка — і вже тільки чотирьом машинам вдалося зникнути в темряві. На світанку ці чотири танки відчайдушним ривком ще раз прорвали фронт з тилу, проскочили вогневу завісу, якою артилерія і міномети накривали німецькі лінії, і, пройшовши кілька кілометрів, досягай села. Клоцше зупинив машину. Бургкерт виліз і пішов розшукувати штаб.
Як тільки танк зупинився, Гольт від різкого поштовху упав на рацію і охопив голову руками. Він весь тремтів і задихався. «Пробились! — думав він. — Врятовані!» Трохи згодом він набрався духу і виліз з танка.
— Жери первітін! — порадив йому Вольцов. — Здорово підбадьорює! У тебе є ще шоколад «Кола»? Тільки не кисни!
Повернувся Бургкерт.
— Постараємося переправитися до світанку!
Напередодні рештки розбитих німецьких військ підійшли до Одеру. Цієї ночі було знято передмостове укріплення. Лише незначні сили прикриття залишилися під ворожим вогнем, чекаючи наказу про відхід.
Чотири танки промчали вулицею, на якій рвались важкі снаряди, вийшли до Одеру і поповзли через дамбу. Тут в одну з машин влучив двохсотдесятиміліметровий снаряд і розірвав її на шматки. Три уцілілі танки сповзли по крутому косогору вниз до річки і, зі скреготом ламаючи прибережну кригу, збоку вийшли до мосту.
Стоп! Чекаючи своєї черги, танкісти повилазили з машин. Переправлялась піхота. Світало. Бургкерт лаявся.
Понтонний міст вмерз у кригу. Тільки на середині річки видно було воду. Крижини, нагромаджуючись одна на одну, насувались на понтони, давили на поміст, і сапери весь час підривали їх. Вже дві доби міст був під обстрілом. Удень і вночі в повітрі висіли штурмовики, і переправа припинялась. Саперам доводилося раз у раз скріплювати розриви і нашвидку залатувати пробоїни в понтонах.
— По машинах!
Танк, розколюючи гусеницями дошки настилу, вибрався на міст. Гольт сидів на башті, звісивши ноги в люк. Феттер влаштувався на броні; обидва були в похідному спорядженні. Вольцов стояв на кормі, а Бургкерт з відчиненого командирського люка давав вказівки водієві. Клоцше довелося знову спуститися в могильну тісноту танка.
Міст глибоко занурився у воду. В повітрі свистіли крижинки і дрібні осколки. Далекий берег затягло білим холодним туманом. «Таж я усе це колись уже бачив, — подумав Гольт. — І міст мені цей знайомий…» Але насправді в його пам'яті воскресла лише картина відомого художника під назвою «Березина». Коли сорокашеститонний танк вибрався на міст, понтони занурились у воду. Але міст тримався. Машина повільно посунула до середини річки і незабаром почала наближатись до лівого берега; за нею повзла друга. Було вже зовсім видно.