Герої (не)війни [Про мертвих, живих і ненароджених]

Сюди — це спочатку на околицю Дніпропетровська, а потім на одну з покинутих після Майдану дач колишньої еліти з оточення Януковича.

Саме 15 вересня 2014-го завершувалася реєстрація кандидатів у народні депутати за партійними списками. Семен Семенченко став № 5 у списку об’єднання «Самопоміч». 26 жовтня відбулися позачергові парламентські вибори, і в листопаді Семенченко отримав депутатський мандат. І депутатську недоторканність.

Увесь цей час із десяток його підлеглих силою утримували Олександра Калашника у полоні, у будиночку у Великоновосілківському районі Донецькій області за кількана­дцять кілометрів від лінії фронту.

«Калаш»:

— На момент, коли мені дали свободу пересування в будиночку, я півтора місяця практично не їв, був дуже худий, сам майже не міг пересуватися і виглядав як людина, яка перенесла певні знущання.

Після початку роботи нового парламенту умови утримання Калашника дещо пом’якшилися. Частина охоронців просто зникла. Користуючись недбалістю решти, Калашник зумів у телефонній розмові повідомити матері про місце свого перебування. За якийсь час прибули правоохоронці та бійці «Азову», і Калашника звільнили.

Народний депутат Семен Семенченко на запитання про цю історію реагує специфічно. Округлює очі. Згодом починає все заперечувати:

— Нет, истории такой не было. Еще раз — у меня такой истории не было. Если вы говорите об этой истории, то, во-первых, у вас ничего не выйдет.

Спочатку Семенченко взагалі не може згадати підлеглого бійця з прізвищем Калашник. Мовляв, у нього була тисяча бійців, усіх не пам’ятає.

Щоправда, коли камера перестає записувати відео (хоча звук продовжує працювати), пам’ять до нього повертається:

— Он был официальный солдат резерва. Солдат-писарь, он никогда не был на фронте. У меня с ним был конфликт летом, перед Иловайском… Хотел дать по морде той крысе, которая говорит, что если тебя убьют, то оформим задним числом. Психанул и сказал: вали отсюда. После чего перевелся «Калаш» в часть 3027. И через два месяца, как он ушел из батальона, он начал заявлять о том, что его похитили…

З моменту звільнення Калашника з полону «своїх» минуло вже багато часу. Кримінальна справа безрезультатно мігрує між військовою прокуратурою і МВС, хоча рівень підслідності — ГПУ. Очевидно, реальне розслідування мотивів викрадення Калашника може пролити денне світло на роль у цій історії багатьох посадовців.

Семен Семенченко — теж підслідний. У інших справах. Переважно йдеться про підроблення документів. Однак на перешкоді стає депутатська недоторканність та політичні ігри. Іноді депутатський голос багато важить. А з підслідним легше домовитися.

Для багатьох Семен Семенченко досі герой.