Новітні міфи та фальшивки про походження українців
- Автор: Яковенко Наталья Николаевна, Галушко Кирилл Юрьевич
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Жанр: История
Электронная книга - «Новітні міфи та фальшивки про походження українців». Краткое содержание книги:
Упродовж 2003-2006 років мала місце масована спроба українізації Трипілля заднім числом і поперек наукового знання та здорового глузду. Створено благодійний фонд “Трипілля” (голова -політик Іван Заєць), проведено конференцію “Трипільська цивілізація у спадщині України” (травень 2003 р.) з виданням її матеріалів. Перші три тексти цієї збірки належать уже згаданим політикам, де дано установку на “правильне” вивчення та осмислення Трипілля. “І це не є політизацією науки, бо наука перед тим, як дати відповідь на якесь питання, спочатку має його сформулювати” (Трипільська цивілізація у спадщині України, К., 2003, С. 7). Так-то так, але чому тоді формулюють питання не фахівці, а політики?
LIKBEZ ЯБЕТКІ
Далі - більше, 7-11 жовтня 2004 p., у розпал президентської виборчої кампанії, в Києві було скликано Перший всесвітній конгрес “Трипільська цивілізація” (фінансування здійснив “Індустріальний союз Донбасу”, голова Оргкомітету - керівник ІСД, меценат та колекціонер старожитностей С. Тарута). До папки учасника конгресу організатори дбайливо вклали тексти В. Черняка “Трипілля - вікно у початок історії”, І. Зайця “Стан і перспективи досліджень, охорони та популяризації трипільської цивілізації” та тези від Оргкомітету “Трипілля - зародок світової цивілізації”. Інститут археології НАН України ухилився тоді від участі в цій помпезній акції профанації науки, а один із запрошених іноземних дипломатів, розповідаючи про перебіг Конгресу, зазначив, що атмосфера його засідань являла собою дивну суміш націоналізму з провінціалізмом. Цей факт є наочною ілюстрацією групового вияву комплексу національної меншовартості, підпертого невіглаством так званої політичної еліти, перед очима запрошених іноземців.
Вже після проведення круглого столу “Міфологізація етногенезу українців” (20.02.2007 р.) до мене звернувся І, Заєць з побажанням рецензії його виступу на конференції “Трипільська цивілізація у спадщині України” (Київ, 30.05.2003 p.), виданого в однойменній збірці (Заєць, 2003, С. 12-27). Спробую виконати це побажання, хоча й без особливого ентузіазму. Адже оцінку політики названої конференції й виступу І. Зайця на ній мені вже доводилося робити (Отрощенко, 2004, С. 130-132). Уважно перечитавши рецензований текст, мушу засвідчити його непро-фесіоналізм, тобто - ненауковість. Вона проявляється не лише у відсутності необхідного апарату посилань, так само, як і прізвищ археологів, з якими шановний політик веде непримиренну дискусію. Такий собі бій з тінню. До того ж з тінню неприємною в усіх відношеннях - носієм усього негативу в проблематиці вивчення Трипілля. Що ж протиставляє аморфній масі недолугих археологів І. Заєць? Виявляється . .погляд громадськості на таке унікальне явище, як Трипільська цивілізація, на проблеми її дослідження, охорони і популяризації.” (Заєць, 2003, С. 12). “Громадськість” цю ніяк не конкретизовано, вона така ж безлика й аморфна, як і “археологи” але цілком здатна “...пізнати справжню стародавню історію українського народу.” Мабуть за принципом: чим менше знаєш - тим більше пізнаєш. Ставши поміж двох ним же створених фантомів, політик надає собі функції арбітра у дискусії “науковців” з “громадськістю”.
Перевіримо кваліфікацію арбітра: “Останнім часом мені вдалося прочитати кілька десятків наукових праць та газетних публікацій з даної проблематики.” (Там само, С. 16). Отже, на переконання політика, наукові праці та газетні публікації є джерелами одного рівня. Між тим, газетна інформація щодо наукової сфери у фаховому середовищі сприймається як така, що не заслуговує на довіру. Занурюючись у наукову проблему варто забути все, про що ти почитав у газетах. Навряд чи 1. Заєць сприйме таку пораду. Адже в газетах є сенсаційно прості відповіді на складні питання, а в публікаціях - рутинне колупання в трипільському посуді чи нудна типологія жіночих статуеток.
Розставивши учасників інсценізованої ним же дискусії по кутках рингу, політик формулює дві концепції щодо статусу Трипільської культури: 1) наукова - це одна з культур в системі енеоліту Євразії; 2) громадська - . .не просто одна з культур, а за-саднича для європейської цивілізації культура.” (Заєць, 2003, С. 12).