Конституційне право України
- Автор: Годованець Володимир
- Год: 2001
- Язык: украинский
- Жанр: право
Электронная книга - «Конституційне право України». Краткое содержание книги:
Для студентів і всіх, хто цікавиться питаннями конституціоналізму.
Права і свободи людини та громадянина, закріплені в Конституції України, не є вичерпними.
Соціальне призначення основних прав і свобод громадян визначається тим, що вони втілюють ідеали демократії, гуманізму й справедливості, служать всебічному розвиткові особи, надають громадянам широкі можливості для активної участі в управлінні справами суспільства й держави, функціонуванні всього державного й політико-правового механізму. Вони сприяють також підвищенню рівня загальної та правової культури особи, удосконаленню демократичного способу життя.
Для реалізації конституційних прав, свобод і обов’язків громадян має діяти принцип їх найвищої юридичної сили. Це означає виконання обов’язків усіма суб’єктами права у сфері правотворчості та правореалізації.
Права й свободи людини та громадянина захищаються судом.
Конституційні права, свободи й обов’язки мають певні юридичні особливості:
вони виникають на основі не загальних правовідносин, а безпосередньо правовідносин, передбачених конституцією;
вони виражають насамперед і безпосередньо відносини та обов’язки громадянина й держави;
вони не припиняються й не виникають раз по раз, а діють постійно;
їх зміст і обсяг для всіх громадян однакові;
їх реальність забезпечуються не стільки індивідуальними зусиллями окремого громадянина, скільки державним і суспільним ладом.
Права, свободи й обов’язки людини та громадянина, закріплені в Конституції України, їх широта, реальність, гарантованість виражають не тільки фактичний і юридичний статус особи в суспільстві, а й суть демократії, яка існує в країні, соціальні можливості, закладені в самому суспільному ладі.
Конституція України закріплює гарантованість реалізації прав і свобод особи. Обов’язок гарантувати забезпечення реалізації прав і свобод покладається перш за все на державу (статті 3, 15, 30, 34, 46 та ін. Конституції України). Таке гарантування здійснюється всією системою органів законодавчої, виконавчої та судової влади.
Важливою гарантією захисту конституційних прав і свобод особи є запровадження інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, на якого покладається здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод (стаття 101).
Певні функції у створенні умов для забезпечення реалізації прав і свобод людини виконують органи місцевого самоврядування, об’єднання громадян.
Конституція України надає право самій людині (особі) активно захищати свої права; вона посилює можливості судового захисту кожною особою своїх прав і свобод (стаття 55).
Важливим структурним елементом правового статусу особи є громадянство — стійкий політико-правовий зв’язок людини з державою, у відповідності до якого на неї розповсюджується суверенна державна влада як у межах держави, так і поза ними.
Громадянство створює взаємні права та обов’язки для людини і держави. Саме з ним пов’язані найсуттєвіші наслідки для обох сторін — обсяг прав, обов’язків і відповідальності держави та громадянина.
Основні характеристики громадянства:
це правовий стан, який виражається, з одного боку, у його загальному, правовому нормуванні, з іншого — в індивідуальному документальному юридичному оформленні громадянства кожної людини (паспорті громадянина, свідоцтві про народження, іншому документі, який свідчить про громадянство). Громадянином держави особа є не в силу того, що проживає на її території, а внаслідок існування між нею й державою певних правових зв’язків;
стійкий характер відносин громадянства, які існують постійно (зазвичай — від народження до смерті громадянина) і мають загальний порядок припинення, що не припускає розриву громадянства в односторонньому порядку;
двосторонній зв’язок людини з державою, який виявляється в сукупності взаємних прав, обов’язків і відповідальності та ґрунтується на визнанні й повазі гідності, основних прав і свобод людини;
розповсюдження на громадянина суверенної влади держави як всередині країни, так і поза її межами.
Відносини громадянства в Україні після проголошення нею незалежності регулювалися Законом України «Про громадянство України» від 8 жовтня 1991 р. З прийняттям Конституції України вони регулюються нею.
Стаття 4 Конституції України зафіксувала положення про те, що в Україні існує єдине громадянство, а підстави його набуття та припинення визначаються законом. Таким є Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України»» від 16 квітня 1997 р. Відносини громадянства регулюються й іншими законодавчими актами, прийнятими відповідно до Конституції України.
У преамбулі цього Закону зазначається, що право на громадянство є невід’ємним правом людини, і громадянин України не може бути позбавлений громадянства чи прав змінити його. Громадяни України незалежно від підстав і порядку набуття громадянства мають рівні конституційні права й свободи та є рівними перед законом, а Українська держава гарантує й захищає конституційні права й обов’язки своїх громадян та забезпечує виконання ними обов’язків перед суспільством.
Громадянство є невід’ємною частиною всієї системи права, а отже, йому властиві загальні принципи, які характеризують цю систему. Разом з тим інститут громадянства — відносно відособлена частина правової матерії з притаманними їй структурними й функціональними характеристиками, конкретним правовим наповненням.
Принципи громадянства поділяють на загальні та спеціальні.
Загальні принципи втілені в Конституції України, Декларації прав національностей України, законах України «Про громадянство України» та «Про національні меншини України». Це, зокрема, принципи:
повновладдя народу;
демократизму;
інтернаціоналізму;
втілення в інституті громадянства ознак суверенітету держави;
поєднання інтересів суспільства, держави й особи;
поваги до норм міжнародного права тощо.
Ці принципи є структуроутворюючими елементами відносин особи та держави.
Спеціальні принципи громадянства — це закріплені в законодавстві вихідні засади взаємовідносин між державою та особою, що складають цілісну систему, яка є основою законодавства про громадянство України.
До них належать:
єдиність громадянства України;
рівне громадянство як основа правового статусу особи;
загальний порядок прийому до громадянства України;
поєднання «принципу ґрунту» та «принципу крові»;
невизнання автоматичної втрати громадянства;
недопустимість позбавлення громадянства;
єдність громадянства членів сім’ї;
невизнання подвійного громадянства;
дозвільний порядок виходу з громадянства;
принцип невидачі громадян України іноземній державі;