Конституційне право України
- Автор: Годованець Володимир
- Год: 2001
- Язык: украинский
- Жанр: право
Электронная книга - «Конституційне право України». Краткое содержание книги:
Для студентів і всіх, хто цікавиться питаннями конституціоналізму.
Правові, економічні, соціальні й організаційні засади розвитку культури в Україні визначаються Основами законодавства України про культуру від 14 лютого 1992 р. зі змінами й доповненнями, внесеними в подальшому законами України. Вони регулюють суспільні відносини у сфері створення, поширення, збереження та використання культурних цінностей і спрямовані на реалізацію суверенних прав України у сфері культури; відродження й розвиток культури української нації та культури національних меншин, які проживають на території України; забезпечення свободи творчості, вільного розвитку культурно-мистецьких процесів, професійної та самодіяльної художньої творчості; реалізацію прав громадян на доступ до культурних цінностей; соціальний захист працівників культури; створення матеріальних і фінансових умов розвитку культури.
Тема 6
Основи Конституційного статусу особи
Положення людини в суспільстві, як відомо, визначається соціальними нормами. Воно називається суспільним статусом людини. Частину суспільного статусу особи становить її правовий статус. Він стосується винятково її якості людини та громадянина, зв’язків особи тільки й саме з державою, а не з суспільством в цілому.
Правовий статус особи визначається як юридично закріплене положення особи в державі й суспільстві. Він являє собою систему визнаних і закріплених державою в законодавчому порядку прав, свобод і обов’язків, а також законних інтересів особи як суб’єкта права. Права та свободи являють собою соціальні можливості громадянина, які визначаються й забезпечуються державою; обов’язки — тільки соціальні можливості, які виражають претензії держави до громадянина, його поведінки.
Розрізняють загальний (конституційний) статус людини і громадянина; спеціальний (родовий) статус певної категорії громадян; індивідуальний статус, який характеризує стать, вік, сімейний стан і т. ін.; статус іноземців і осіб без громадянства, осіб із подвійним і потрійним громадянством; галузеві правові статуси (кримінально-процесуальний, адміністративно-процесуальний та ін.); статус фізичної особи тощо.
Загальний, конституційний статус — єдиний і однаковий для всіх громадян держави. Він не залежить від конкретних обставин, тобто є базовим, вихідним, а всі інші — похідними від нього, такими, що доповнюють його.
Правове становище громадянина в повному обсязі — це сукупність прав, свобод і обов’язків, якими він наділяється як суб’єкт правовідносин. Кожна з галузей права закріплює деяку частину прав і свобод у певній сфері суспільних відносин: трудових, сімейних, фінансових. Конституційне право закріплює основи правового статусу особи; у цілому ж права та свободи людини не є вичерпними.
Правова система взаємовідносин держави й особи включає:
норми Конституції України, пов’язані з визначенням належності до громадянства та регулюванням відносин з приводу громадянства;
норми Конституції, що закріплюють загальні принципи статусу особи (рівність громадян, обов’язок держави щодо особи тощо);
юридично закріплені в усіх без винятку галузях права України, права, свободи та обов’язки.
Під конституційним статусом особи розуміють загальні, основоположні начала, за допомогою яких у Конституції визначаються основні права, свободи й обов’язки людини та громадянина; гарантії їх здійснення, тобто можливість мати, володіти, користуватися та розпоряджатися економічними, політичними, культурними та соціальними цінностями, благами, а також користуватися свободою дій і поведінки в межах Конституції та інших законів.
Конституційний статус громадянина — це поняття, яке відображає тільки те, що властиве всім і кожному члену суспільства, і «залишає» за своїми рамками все приватне, індивідуальне, що стосується конкретних осіб або груп осіб.
Основи правового статусу людини та громадянина як загальний інститут конституційного права містять в собі такі інститути конституційного права:
громадянства України;
загальної правосуб’єктності громадян України;
основних принципів статусу людини та громадянина;
основних прав, свобод, законних інтересів і обов’язків;
гарантій прав і свобод;
правового статусу іноземців;
права притулку.
Перелічені інститути (елементи) об’єднує те, що норми, які їх утворюють, регулюють зв’язки й відносини між державою в цілому та її громадянами і відносини між державою й особами, які не є її громадянами. Однак кожен інститут (елемент) виконує власну роль в юридичному оформленні статусу громадян у суспільстві та державі.
Основні принципи статусу людини та громадянина визначені в Конституції України. До них належать:
принцип закріплення в національному праві прав і свобод, установлених нормами міжнародного права;
принцип невідчужуваності та непорушності основних природних прав і свобод людини та належність їх їй від народження (стаття 21);
принцип рівності конституційних прав і свобод громадян (стаття 24);
принцип єдності прав і обов’язків людини перед суспільством (стаття 23);
принцип гарантованості прав і свобод людини та громадянина (стаття 22).
Поділ прав і обов’язків на права й обов’язки людини та права й обов’язки громадянина пов’язаний з тим, що для сучасного суспільного ладу характерним є дуалізм громадянського та політичного суспільства. Як член громадянського суспільства людина рівноправна з усіма іншими, а як член політичного суспільства — лише з тими, хто, як і вона, належить до певної держави.
Правосуб’єктність — це визнана державою в законодавстві здатність індивідів і організацій бути суб’єктами права, учасниками правовідносин. Вона включає в себе правоздатність і дієздатність. Її зміст, зумовлений соціально-політичними факторами, визначають правові акти держави.
Правоздатність — це здатність фізичної особи бути носієм громадянських прав і обов’язків, які допускаються правом даної держави. Основним принципом, з якого виходить право розвинених країн, є принцип рівної громадянської правоздатності незалежно від статі, майнового стану, кольору шкіри, раси та ін. Правоздатність набувається з народженням і зникає зі смертю людини. За життя вона може бути обмежена судом (наприклад, заборона займатись якоюсь професійною діяльністю).
Дієздатність — це здатність громадянина своїми діями набувати та здійснювати громадянські права, створювати для себе громадянські обов’язки й виконувати їх.
В Україні дієздатність громадянина в повному обсязі настає з повноліттям, тобто при досягненні ним віку 18 років. Громадянин не може бути обмежений у дієздатності інакше, як у випадках і порядку, встановленому законом. Неповнолітні віком від 14 до 18 років, а також малолітні віком від 6 до 14 років наділені частковою дієздатністю.
Головним елементом правового статусу є основні права й обов’язки людини, які безпосередньо визначають її становище в суспільстві, міру юридичної свободи й відповідальності. Права, свободи й обов’язки людини та громадянина — основоположна частина Конституції України.
Конституційні права та свободи в Україні — це встановлені Українською державою й закріплені в її Конституції та інших законах певні можливості, які дозволяють кожному громадянину обирати вид своєї поведінки, користуватися економічними й соціально-політичними свободами та соціальними благами як в особистих, так і в суспільних інтересах.