Конституційне право України
- Автор: Годованець Володимир
- Год: 2001
- Язык: украинский
- Жанр: право
Электронная книга - «Конституційне право України». Краткое содержание книги:
Для студентів і всіх, хто цікавиться питаннями конституціоналізму.
дебюрократизація процедури регулювання господарської діяльності з боку державних органів, зокрема скорочення форм звітності, поліпшення правил реєстрації нових фірм.
Загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва) громадянами та юридичними особами на території України, а також гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки визначає та встановлює Закон України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 р. зі змінами й доповненнями, внесеними до нього законами України впродовж 1992–1995 рр.
Особливими складовими економічної системи держави є монетарна та фіскальна політика.
Важливе місце у формуванні та функціонуванні суспільного ладу України посідає її соціальна система, яка являє собою сукупність соціальних об’єднань і форм соціальної діяльності. До сукупності соціальних спільностей належать українська нація як етнос, корінні народи, національні меншини, соціальні групи, трудові колективи, територіальні громади, а до соціальних об’єднань — соціальні громадські організації (профспілки, молодіжні, жіночі організації тощо).
Згідно з Конституцією України (стаття 36) «професійні спілки є громадськими організаціями, що об’єднують громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів». Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок в Україні визначаються Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 р.
Складовою соціальної системи є також галузеві й територіальні соціальні системи у вигляді відповідних підприємств, установ та організацій системи охорони здоров’я, медичної допомоги та медичного страхування, відпочинку, соціального захисту тощо.
Основним видом соціальної діяльності є трудова діяльність, праця. Стаття 43 Конституції України зазначає, що «кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні та здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом».
За характером соціальної діяльності однією із найважливіших соціальних підсистем є система охорони здоров’я, яка на підставі статті 49 Конституції України «забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм». Охорона здоров’я, як і інші види соціальної діяльності, соціального обслуговування, має державні та недержавні форми, але «держава створює умови для ефективного й доступного для всіх громадян медичного обслуговування».
Важливим компонентом рівня соціальної системи є соціальний захист.
Конституція України (стаття 46) встановлює, що «громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням». Основною формою соціальних виплат є пенсії.
Основний Закон України приділяє значну увагу політико- правовому регулюванню культурного (духовного, ідеологічного) життя українського суспільства, спрямованого на посилення соціодинаміки культури, освіти, науки, реалізацію духовних потреб людини, формування й забезпечення творчого потенціалу особи, всебічну самоорганізацію духовного потенціалу громадянина.
Конституція законодавчо закріплює важливу роль культури, освіти, науки та інших складових духовної, гуманітарної сфери, котрі є базовими цінностями державності. Головна мета конституційного регулювання духовною сферою полягає у створенні умов для всебічного розвитку творчого, освітнього, наукового, культурного потенціалу кожної особистості й суспільства в цілому, послідовної інтелектуалізації суспільства як головного резерву його прогресу, збагачення й піднесення духовності.
Стаття 15 Конституції України закріплює положення про те, що «суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності». Гарантією ідеологічної багатоманітності є заборона (частиною другою тієї ж статті) визнавати будь-яку ідеологію як обов’язкову.
У нинішньому українському суспільстві немає чіткої визначеності та сформованості духовних, морально-етичних, суспільних, індивідуальних та інших цінностей.
Основою духовного і культурного розвитку суспільства є освіта. Статтею 53 Конституції України проголошується, що «кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов’язковою. Держава забезпечує доступність й безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої та післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій і пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства».
Організація та здійснення освіти в Україні регулюється Законом України «Про освіту» від 23 березня 1996 р. зі змінами, внесеними Законом України від 17 грудня 1996 р. Важливою умовою розвитку духовного життя суспільства є розвиток науки, інтелектуальної, творчої діяльності людей. А тому цілком природно, що Конституцією України (зокрема, статтею 54) проголошується, що «держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв’язків України зі світовим співтовариством». Зміст, форми та напрямки державного сприяння розвиткові науки сформульовані в Законі України «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності» від 13 грудня 1991 р. зі змінами й доповненнями в подальшому, внесеними законами України.
Духовний розвиток України передбачає відродження та збагачення національної культури. У Конституції України (стаття 11) зафіксовано, що «держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України». А стаття 54 Конституції України гарантує збереження історичних пам’яток та інших об’єктів, що становлять культурну цінність, та вжиття заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.