Оті з Десятої Тисячі

«Немає і не буде самотніх у хвилину космічної небезпеки».

Він підвів голову.

— Об одинадцятій п'ятдесят дев'ять апарати виявлення оголосили тривогу, — пробасив Антонов.

Силует «Альфи» на екрані замиготів червоним світлом. Люди, які працювали поза кораблем, були миттю втягнені в космоліт — лише вогняні смуги тривоги простяглися слідом за ними.

І відразу в глибині екрана з'явилася якась тінь.

То був згусток темряви, видимий тільки тому, що, пересуваючись дедалі швидше до середини екрана, він заступав світло далеких туманностей і зірок.

Космоліт, — це було виразно видно, — вже стартував. Однак він не встиг набрати швидкості, яка дозволила б йому втекти від космічної хвилі, що насувалася.

І ось чорна хмара огорнула «Альфу» з усіх боків.

Космоліт, намагаючись утекти, дав одну, другу, третю чергу протиметеорних вогнів. У їхньому сліпучому блиску розсипалися попелом величезні брили — чорна ріка раптом розтеклася на весь екран срібним світлом. Проте боротьба була даремна: «Альфа» тільки почала пробивати собі дорогу до втечі крізь метеорну стіну. Потім блиснули дві останні черги — і все: «Альфа» зосталася беззахисна.

Тепер вона могла розраховувати лише на допомогу ззовні.

Ще хвилину всі мовчки дивилися, як в чорній хвилі миготить маленький веретеноподібний вогник, і тоді Антонов обірвав передачу.

— Ось поки що і все, — мовив він. — Я вважаю, вам слід було знати правду.

— Дякую, — сказав Іон.

— Як же це могло статися? — запитала Алька.

Антонов розвів руками. Кивнув на Долорес, а та ледь примружила очі й доповіла:

— Ми з першої ж хвилини ведемо, розслідування.

— Розслідування? — здивувався Алік. — Проти, кого?

Долорес похитала головою:

— Те, що ми бачили, можна пояснити тільки неточністю в роботі апаратів виявлення. Зараз ретельно перевіряються всі автоматичні системи, котрі випускають апаратуру типу тієї, якою оснащено «Альфу».

— Звісно, — буркнув Робік, — знову все звалять на машини.

Алік удав, що не чує. А інші й справді не розчули, тим більше, що Алька саме запитала Антонова:

— Коли почне діяти «Бета»?

Антонов глянув на циферблат багатодискового космічного годинника. Якусь мить мовчав, потім сказав:

— За чотири хвилини. Увімкнути зображення?

— Так, — рішуче мовив Алік.

— Так, — повторила Алька.

Цієї хвилини до залу Головної Бази увійшов низенький чоловік із характерною для людей Марса цегляного кольору шкірою. Діти зразу його впізнали. Це був один із найвідоміших пілотів великих швидкостей, знаменитий винищувач метеорних лавин, майстер бойового пілотажу Назим Шумеро.

— Вітаю вас, — сказав він.

Четверо на «Розвіднику» відповіли поклонами. Потім спокійно всілися в кріслах.

Назим був одним з найвідважніших людей світу. Мав за собою кілька польотів у безпосередній близькості від Сонця, які дали неоціненний матеріал для науки і стали живою легендою про людську мужність. В присутності такої людини не годилося впадати в дитинство.