Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.

М І. Мельник, навпаки, об’єктом злочинів, передбачених ст. 157–159 КК, називає виборче право (право обирати і бути обраним) громадян України, а також їхнє право вести передвиборну агітацію (ст. 157 КК), виборче право громадян, а також встановлений порядок голосування та порядок підрахунку голосів і оголошення результатів виборів (ст. 158 КК), виборче право громадян у частині здійснення ними голосування під час виборів (ст. 159 КК), право громадян на участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, а також встановлений порядок організації та проведення всеукраїнського або місцевих референдумів (ст. 160 КК)[60].

З позиції концепції «об'єкт злочину — правовідносини» С.Я. Лихова розглядає і інші однорідні злочини, які містяться в п'ятому розділі Особливої частини КК. Наприклад, вона вказує, що у КК передбачено ряд норм, спрямованих на охорону конституційних громадянських правовідносин, які є формою реалізації права особи на життя, честь, гідність, свободу та особисту недоторканність, права на особисте життя та охорону його таємниці, права на свободу думки, слова, а також свободу віросповідання[61].

Аналізуючи окремі склади злочинів проти громадянських правовідносин, С.Я. Лихова вказує, що саме правовідносини, які виникають в процесі реалізації громадянами свого права на недоторканність приватного життя, і є видовим об'єктом злочинів, склади яких передбачені в диспозиціях ст. 162, 163, 182 КК[62]. Це дає їй підставу розглядати безпосереднім об'єктом діяння, склад якого передбачено в диспозиції ст. 163 КК, а також правовідносини, змістом яких є абсолютне право особи на збереження в таємниці будь-яких відомостей, які передаються засобами комунікацій: телефоном, телеграфом тощо[63]. До злочинів, які посягають на громадянські правовідносини, С.Я. Лихова відносить і діяння, що посягають на правовідносини у сфері віросповідання. Як пише цей автор, видовим об'єктом злочинів, склади яких передбачені в ст. 178–180 КК, слід вважати правовідносини, змістом яких виступає право особи сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої релігії. Визначаючи безпосередні об'єкти окремих злочинів цієї групи, С.Я. Лихова вказує, що безпосереднім об'єктом злочину, склад якого передбачено в диспозиції ст. 178 КК, є майнові відносини, суб'єктами яких є релігійні організації; об'єктом злочину, склад якого передбачено в диспозиції ст. 179 КК, слід вважати правовідносини, змістом яких є право релігійних організацій та громадян володіти, користуватися та розпоряджатися спеціальними предметами — релігійними святинями з метою реалізації права на свободу віросповідання; безпосереднім об'єктом злочину, склад якого передбачено в диспозиції ст. 180 КК, слід вважати правовідносини, пов'язані з реалізацією права громадян безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи та обряди, вести релігійну діяльність (ч. І ст. 35 Конституції України). Ці правовідносини, на її думку, є компонентом правовідносин, пов'язаних із реалізацією права на свободу віросповідання[64].