Марина — цариця московська
- Автор: Чемерис Валентин Лукич
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-6745-6
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Марина — цариця московська». Краткое содержание книги:
Марина Мнішек, польська графиня, вісімнадцятирічна дочка воєводи з українського Самбора з Карпат, волею випадку (чи історії) стала царицею і жоною двох царів тих лихих часів, які на Русі прозвали Смутними, а її — царицею Смути.
Про це й розповідається в романі Валентина Чемериса. А ще про кохання Марини до молодого царя Дмитрія, про останню її любов до козацького отамана Івана Заруцького, про криваву трагедію, що її спіткала, і про подальшу долю московської цариці, чиє життя так рано урвалося — у 26 років — у башті Коломенського кремля і яка вже після своєї смерті буде оголошена відьмою і чаклункою...
У нові часи самозванці почали видавати себе за відомих акторів кіно і театру, співаків, спортсменів — хоча з появою фотографії та телебачення це стало трудніше вдавати. Від самозванства, застерігають історики, треба виокремлювати випадки, коли обманом переконана, наприклад, з дитинства іншими людьми у своєму походженні, людина і сама у це щиро вірила. Деякі історики вважають, що Лжедмитрій I міг щиро вважати себе царевичем. Як, наприклад, Анна Андерсон, найвідоміша самозванка, яка видавала себе за велику княгиню Анастасію Миколаївну.
Найвідоміші самозванці
У давнину: Гаумата, який видавав себе за вбитого сина Кіра Великого, Смердіса (Бардію), Андріск — видавав себе за Філіппа, сина останнього царя Македонії Персея, лже-Неронів набереться аж три. Олександр Балас — претендент на трон Селевкидів, лже-Олексіїв теж набереться як мінімум троє, вони видавали себе за вбитого Олексія II Комніна, Ороферн Никифор видавав себе за каппадокійського царевича (160—156 рр. до н. е.).
Самозванці Європи
Англія
Лже-Маргарет — ніби Маргарет Норвезька Діва, королева Шотландії, померла у 7 років.
Джек Кед — видавав себе за Джона Мортимера, побічного сина останнього графа Марчського.
Перкін Уорбек— видавав себе за сина Едуарда IV.
Франція
Матюрен Брюно — видавав себе за дофіна Луї Бурбона (Людовіка XVII), який помер у Тампле у віці 10 років. (У нього було кілька послідовників.)
Португалія
«Король Пенамакора» — справжнє ім’я невідоме. Видавав себе за Себастьяна I, загиблого під час Хрестового походу в Африку.
Альвареш — аналогічно.
У Норвегії Зігурд Магнуссон Слембе — претендував на трон Норвегії, а Сверре навіть захопив престол Норвегії.
Тіль Колуп — видавав себе за імператора Фрідріха II.
Але найбільше самозванців було в Росії (це рахуючи обох Лжедмитріїв).
Осіновік видавав себе за сина царевича Івана Івановича, тобто за онука Івана Грозного.
Був навіть Лжедмитрій № 3 — Сидорка, псковський злодій.
Іван Луба (Фаустин) — видавав себе за сина Марини Мнішек.
Ілейко — видавав себе за Петра, нібито сина царя Федора Івановича, що його нібито підмінили лжецарицею Феодосією.
Анкудінов видавав себе за неіснуючого сина царя Василія Шуйського.
Воробйов Іван Андрійович — видавав себе за царевича Семена Олексійовича.
Інші самозванці видавали себе за царевича Олексія Олексійовича.
Ємельян Пугачов — за Петра III.
Кремнєв Гаврило — аналогічно.
Чернишов Петро Федорович — аналогічно.
Богомолов Федот Іванович — аналогічно.
Княжна Тараканова — видавала себе за дочку імператриці Єлизавети Петрівни.
Каракасал — видавав себе за сина джунгарського хана, якого брати позбавили престолу, піднімав бунти серед башкирів та киргизів, був у 1738 році проголошений башкирським ханом («Султан-Гірей»), розбитий в Джунгарії щез невідомо де.
Самозванці XX століття
«Романови, які врятувалися від розстрілу», та їхні потомки. (Згадувана Анна Андерсон видавала себе за велику княгиню Анастасію Миколаївну.)
Євгенія Сміт — аналогічно.
Наталія Петрівна Біліходзе — аналогічно.
Елеонора Крюгер — аналогічно.
Надія Іванова-Васильєва — аналогічно.
Магдалена Верес — аналогічно.
Боодтс Марджа — вел. кн. Ольга Миколаївна.
«Бабуся Аліна» (Аліна Карамідас) — вел. кн. Марія Миколаївна.