Господиня

Я згадала пекучі поцілунки в коридорі… подумала про інші поцілунки і ночі з її спогадів. Обличчя спалахнуло — я відчула тепло.

«Це удар нижче пояса».

«Ще б пак».

«Я ще не здалася».

«Я тебе попередила. Більше жодних мовчанок».

Ми замислилися над іншими речами, не такими болючими. Наприклад, обміркували, куди відіслати шукачку. Після моєї сьогоднішньої розповіді Мел наполягала на Планеті Туманів, але мені здалося, що Планета Квітів підійде шукачці більше. У цілому всесвіті не знайти лагіднішої планети. А шукачці й потрібне довге життя серед квітів і сонячна дієта.

У пам’яті спливали приємні спогади. Крижані замки, нічна музика, кольорові сонця. Мелані все це здавалося казкою. Вона також розповідала мені казки. Кришталеві черевички, отруєні яблука, русалки, які воліють мати людську душу…

У нас було зовсім мало часу на розмови.

Всі повернулися водночас. Джаред теж зайшов через головний вихід — мабуть, просто відігнав джип до північного схилу й залишив під прихистком скелі. Поспішав.

До мене долинули тихі голоси — приглушені й серйозні. А це означало, що шукачка з ними. Прийшов перший етап моєї смерті. «Ні».

«Будь уважна. Ти їм допомагатимеш, коли я…»

«Ні!»

Проте Мел не сподобалися не мої настанови, а те речення, яке я подумки не закінчила.

Джаред ніс шукачку на руках. За ним у кімнату увійшли всі інші. Аарон і Брандт тримали зброю напоготові — на той раз, якщо шукачка прикидається і спробує напасти, розмахуючи своїми маленькими кулачками. Джеб із Доком ішли позаду, і я знала, що зараз допитливий погляд Джеба поїдатиме моє обличчя. Про що він уже здогадався?

Я зосередилася на головній задачі.

Джаред досить ніжно вклав шукачку в ліжко. Нещодавно це могло б мене ранити, але тепер навіть зворушило. Я усвідомлювала, що він робив це не для неї, а для мене — щоб компенсувати колишню надмірну грубість.

— Доку, де «Знеболювальне»?

— Зараз принесу, — пробурмотів він.

Цікаво, яким стане обличчя шукачки, коли носій отримає свободу? Чи залишиться бодай якась схожість? Чи зостанеться це тіло порожнім, а може, колишня власниця заявить на нього свої права? Чи відчуватиму я відразу, коли зі знайомих очей на мене подивиться інша істота?

— Ось візьми, — з цими словами Док простягнув мені флакончик.

— Дякую.

Я витягнула один тоненький квадратик і віддала пляшечку назад Докові.

Торкатися шукачки не хотілося, але я змусила руки швидко і впевнено покласти «Знеболювальне» їй на язик. Її обличчя здавалося зовсім маленьким, а мої руки — просто велетенськими. Мене завжди дивувала мініатюрність шукачки, яка зовсім не відповідала її характеру.

Я стулила їй рот. Язик у неї був вологий — ліки розчиняться швидко.