Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство
- Автор: Коллектив авторов, Толочко Пётр Петрович
- Год: 1997
- Язык: украинский
- Год: Наукова думка
- ISBN: 966000103
- Жанр: История
Электронная книга - «Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство». Краткое содержание книги:
Для істориків, археологів, антропологів, усіх, хто цікавиться історією нашої землі.
На заході протослов’янські племена тшнецької культури межували з германцями, але яскравих контактів між ними не простежено. На північному сході група племен тшинецької культури розселяється Лівобережжям. І тут, головним чином у межиріччі Сейму та Дніпра, виникає своєрідна за культурою та, можливо, етнічно змішана балто-слов’янська група, репрезентована пам’ятками сосницького типу. На сході ці племена межували безпосередньо з фіно-угорським населенням, а на південному сході мали широкі контакти з іраномовними племенами зрубної культури.
Останньою ланкою в розвитку індоарійських племен на півдні Східної Європи вважаються видатні за пишністю ритуалу, величчю поховальних споруд та багатством речового супроводу могили воїнів-колісничих. Вони відкриті протягом останніх десятиліть у Заураллі, Середньому Поволжі та Подонні. Можливе їхнє виявлення на теренах України, враховуючи етнічну спорідненість носіїв культури багатоваликової кераміки з масивом індоіранських племен. Уже у XVI ст. до н. е. індоарії зникають з етнічної карти Південно-Східної Європи, але з’являються на Передньому Сході та у Північно-Західній Індії на чолі колісничих армад, засновуючи нові династії царів. Зникнення чинника політичної напруги відкрило шлях до мирного розвитку етнічних та міжетнічних процесів, економічних відносин, але і відсунуло, принаймні на тисячу років, перспективу побудови державності. Перші протоміста-фортеці були знищені й спалені. На їхніх руїнах мирно поскубували травицю вівці.
По міграції індоаріїв в ареалі їхньої найбільшої активності розвиваються дві могутні археологічні культури: зрубна у Європі та алакульська в Азії. Іраномовність носіїв названих культур обстоюється як археологами, так і лінгвістами. У XVI ст. до н. е. племена зрубної культури мігрують в Україну. Хвиля міграції досягає Сіверського Дінця. У пам’ятках цього часу виразно простежуються елементи синташтинського культурного комплексу, характерного для раннього (покровського) періоду розвитку зрубної культури. На Дніпровському лівобережжі та у Надпоріжжі носії зрубної культури утверджуються у XV ст. до н. е. Західною межею поширення зрубних племен можно вважати р. Інгулець. Просуваючись на захід, носії зрубної культури збагачувалися за рахунок контактів з місцевим населенням культури багатоваликової кераміки. Прямим наслідком таких контактів стало поширення Баликової орнаментики на банкуватих та гостроребрих посудинах зрубної культури (так званий маївський тип пам’яток). Складнішими виявилися відносини племен зрубної культури з фіно-угорським населенням на північному сході України. Декілька поселень типу Студенок V на Харківщині загинули від пожежі. Кінець кінцем, напевне, фіно-угорське населення було витіснене іраномовними племенами до більш північних районів, у верхів’я Сіверського Дінця.
Карта. 13. Культури доби пізньої бронзи (XVI—XV ст. до н. е.).
Культури багатопружковоі кераміки (І):
1 — Бабине ІІІ (верхній шар). Синхронні пам’ятки культури багатопружкової кераміки займали степову Україну. Зрубна культура, покровська група (II): 1 — Великий суходіл; 2 — Герасимівка; 3 — Новобараниківка; 4 — Плотина; 5 — Петрівка; 6 — Проказіне; 7 — Шульгінка; 8 — Бахмутівка; 9 — Райгородка; 10 — Капітанове; 11 — Миколаївка; 12 — Луганськ; 13—15— Пришиб, Привіля, Олександрівськ; 16 — Ханжонкове; 17 — Івано-Дар’ївка; 18 — Іллічівка; 19 — Рудівка; 20 — Олександрія; 21 — Слов’яногорськ; 22 — Суха Гомольша; 23 — Сердюкове; 24 — Приходнянське; 25 — Михайлики; 26 — Миколаївка; 27 — Петромихайлівка; 28 — Гнаровське; 29 — Ювілейне; 30 — Бородіно. Тшинецька культура (III): 1 — Страдач; 2 — Приборове; 3 — Піски Річицькі; 4 — Вітли; 5 — Невер; 6 — Ляховичі; 7 — Небель; 8 — Кургани; 9, 10 — Холмськ, Горбів; 11 — Камінь Каширський; 12 — Нуйно; 13 — Черськ; 14 — Великий Борятин; 15 — Чаруків; 16 — Скучне; 17 — Дитинячі; 18 — Саланів; 19—23 — Луцьк, Дроздів, КостянеЦь, Дубно, Мости; 24 — Гоща; 25 — Могиляни; 26—28 — Кургани, Святе, Нетиши; 29—31 — Ходан, Шепель, Солов’є; 32—34 — Іванкове, Жереб’ятин, Кийлів; 35—38 — Рахманів, Шумське, Мала Боровиця, Корчі; 39 — Шушківці; 40 — Сергіївна. Комарівська культура (IV): 1 — Кам’янка Бузька; 2 — Ріпнів; 3 — Романівна; 4 — Неслухів; 5 — Самбір; 6 — Городище; 7 — Красів; 8 — Серники; 9—12 — Чижиків, Гончари, Звенигород, Лагодів; 13 — Зіньки; 14 — Ставки; 15 — Чигиринець; 16 — Лотатники; 17 — Дапгава; 18 — Тенетники; 19—22 — Підгороддя, Комарів, Крилос, Вікторів; 23 — Братківці; 24 — Тлумач; 25 — Остовець; 26 — Стрільче; 27 — Стопчатів; 28 — Буківка; 29 — Окняни; 30 — Незвисько; 31 — Іванівна; 32 — Путятин; 33 — Бовшів; 34 — Білий Потік; 35 — Нагорянка; 36 — Ставки; 37 — Зелений Гай; 38 — Городниця; 39 — Новоселка; 40 — Кадієвці; 41 — Бабине; 42 — Бурдюг; 43 — Комарів; 44 — Седлшце; 45 — Оселів; 46 — Лепесівка; 47 — Браїлів; 48 — Бар; 49 — Гайсин. Сосницька культура (V): 1 — Войцехівка; 2—4 — Райки, Бердичів, Швайківка, 5 — Ворошилівка; 6 — Троянів; 7 — Мошни; 8—16 — Білгородка, Пирогове, Ходосівка, Черкаси, Нещирів, Підгірці, Обухів, Зозулі, Велика Салтанівка, Новоукраїнка; 17— Здвижівка; 18, 19 — Гостомель І, ІІ; 20—26 — Лапутьки, Страхолісся, Домантове, Оташів, Плютовище, Янівка, Новосілка; 27—30 — Ротні, Тетерівка, Ясногородка І, ІІ; 31, 32 — Народичі I, II; 33 — Селець; 34 — Радуль; 35 — Мньове; 36 — Пустинка; 37 — Навози; 38—51 — Жукин, Олітки, Тарасовичі, Старосілля, Воропаїв, Новоселки, Хотянівка І, ІІ; Осещана, Вигурівщина, Зазим’є, Бортничі І, ІІ, Вишеньки; 52 — Ладанка; 53 — Козелець; 54 — Борзна; 55 — Гришівка; 56 — Вершина; 57 — Сосниця; 58 — Савинки; 59—61 — Мезин, Райгородка, Ряботин; 62 — Діхтярівка; 63—65 — Попова, Березова, Свердлівський о-в; 66 — Волинцеве; 67 — Мар’янівка; 68 — Хар’ївка.