Джерело

Гоптон Стоддард додав щедру суму до тієї, що відсудив у Рорка, і храм перебудував для нового призначення гурт архітекторів, обраних Еллсвортом Тухі: Пітер Кітінґ, Ґордон Прескотт, Джон Ерік Снайт і такий собі Ґас Вебб, двадцятичотирирічний молодик, який полюбляв непристойно лаятися, проходячи повз порядних жінок на вулиці, та якому ще не випадало самостійно виконувати архітектурних замовлень. Троє із цих чоловіків мали суспільний та професійний авторитет, Ґас Вебб — жодного, саме тому Тухі його і запросив.

Із усієї четвірки саме Вебб мав найгучніший голос і найбільше самовпевненості. Він казав, що нічого не боїться, і це була чистісінька правда. Всі четверо були членами Ради американських будівельників.

Рада американських будівельників розрослася. Після процесу Стоддарда у клубних кімнатах Гільдії архітекторів Америки точилося чимало запеклих дискусій. Ставлення Гільдії до Еллсворта Тухі спочатку не було сердечним, надто коли він заснував раду. Але після суду сталася непомітна зміна; чимало членів організації зауважили, що до судового процесу призвела саме стаття в колонці «Один маленький голос» і що людина, яка може спонукати клієнта судитися, — це людина, з якою слід бути обачними. Тому було вирішено запросити Еллсворта Тухі виступити на зборах Гільдії. Дехто із членів Гільдії заперечував, зокрема Ґай Франкон. Та найпалкішим противником став молодий архітектор, який виголосив переконливу промову голосом, що тремтів від збентеження, оскільки це був його перший публічний виступ; він казав, що захоплюється Еллсвортом Тухі й підтримує його соціальні погляди, але якщо гурт людей відчуває, що хтось перебирає владу, з такою людиною слід боротися. Одначе більшість його не підтримала. Еллсворта Тухі запросили виступити під час офіційного сніданку, на який прийшли безліч людей. Тухі виголосив дотепну й поблажливу промову, і чимало членів Гільдії американських архітекторів увійшли також до Ради американських будівельників, один із найперших — Джон Ерік Снайт.

Четверо архітекторів, відповідальних за перебудову Стоддардівського храму, скупчилися у кабінеті Кітінґа навколо столу з розкладеними копіями проекту, фотографіями початкових Роркових креслень, отриманих від підрядника, і глиняною моделлю храму, виконаною на замовлення Кітінґа. Вони говорили про депресію та її руйнівний уплив на будівництво; також говорили про жінок, і Ґордон Прескотт розповів кілька анекдотів, у яких фігурувала ванна. Ґас Вебб здійняв угору затиснений кулак і вгатив ним по даху ще не висохлої моделі, розплющивши її на пласке місиво.