Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз

Але чому він вирішив, що повинен допомогти їй? Хіба він — не її бранець?

Кинути сестру блукати тут для Річарда значить здобути свободу. Хоча навіщо вона йому, ця свобода? Якщо сестра не навчить його управляти своїм даром, він помре. Вона ж сама так казала, а вона завжди говорить правду.

Річард обернувся на звук кроків. З арки позаду нього вийшла Келен. Волосся її, зазвичай розпущене, були заплетені в косу, а замість білої сукні сповідники на ній був червоний шкіряний костюм Морд-Сіт.

У Річарда перехопило подих. — Келен, я відмовляюся бачити тебе такою, навіть якщо ти — лише видіння, породжене моїм розумом.

Вона вигнула брову.

— Але хіба не цього ти боїшся найбільше?

— Змінись або зникни!

Червоний шкіряний наряд замерехтів і перетворився в таке знайоме біле плаття сповідники. Каштанове волосся розсипалися по плечах.

— Так краще, коханий? — Запитала Келен. — Боюся, це все одно тебе не врятує. Я ж прийшла вбити тебе. Помри з честю. Захищайся!

Річард оголив Меч Істини. Лють клинка влилася в жили Шукача. Магія меча звільнилася неохоче. Стримуючи шалене бажання вбивати, він подивився в очі тієї єдиної, що наповнювала його життя змістом.

Зціпивши зуби, Річард стиснув руків'я, і слово «Істина» вкарбувалася в його долоню. — Так, тепер він розумів чарівників, які перетворювали свою життєву силу в вогонь, щоб уникнути мук. Є речі, які гірше за смерть.

Він кинув меч до ніг Келен.

— Якщо ти не мана, Келен, краще мені померти. В її бездонних зелених очах світилися печаль і розуміння.

— Краще тобі померти, коханий, і не бачити того, що я прийшла показати тобі. Це для тебе страшніше смерті.

Вона опустилася на коліна, заплющила очі і схилила голову. Коли лоб її торкнувся блискучого білого піску, її волосся стало зовсім короткими, немов його обрізали. Руки були пов'язані.

— Ось що повинно статися, — тихо сказала Келен, — інакше Володар вирветься на свободу. Якщо ти спробуєш цьому перешкодити, ти зіграєш на руку Володареві, і всі ми опинимося в його владі. Якщо знадобиться, ти можеш повторити ось ці мої слова, але нікому не розповідай, що ти бачив.

Не піднімаючи голови, вона монотонно продекламувала:

— «Не допоможе ніхто, крім єдиного, народженого з даром нести Істину, того, хто залишиться в живих, коли нависне загроза тіней. А потім прийде темрява велика, тьма смерті. І заради надії врятувати Життя, та, що в білому, повинна бути віддана своєму народові, щоб звеселився і зрадів народ».

На шиї у Келен проступила червона смуга. У Річарда зупинилося дихання. Він з жахом дивився, як голова сповідниці падає, немов відрубана, на залитий кров'ю пісок, як, обм'якнувши, опускається на землю обезголовлене тіло.