Теорія права і держави: Підручник.
- Автор: Скакун Ольга Федорівна
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Алерта
- ISBN: 978-617-566-012-6
- Жанр: право
Электронная книга - «Теорія права і держави: Підручник.». Краткое содержание книги:
Для студентів, курсантів, магістрантів, аспірантів, ад’юнктів, викладачів навчальних закладів юридичного профілю, а також тих, хто цікавиться проблемами загального вчення про право і державу.
Розрізняють офіційне і неофіційне тлумачення за суб'єктами.
• Офіційне - це роз’яснення змісту (смислу, мети) правових норм, яке здійснюється вузьким специфічним колом уповноважених державних органів або посадових осіб в межах їх компетенції і має юридично обов’язкову силу для всіх, хто застосовує роз’яснювальні норми. Юридична природа офіційного тлумачення норм права полягає у забезпеченні однаковості розуміння законів і однаковості їхнього застосування на всій території держави.
За сферою дії офіційне тлумачення може бути і нормативним, казуальним (правозастосовним).
- Нормативне тлумачення (загальне; формально обов’язкове для певної категорії справ, виражене в інтерпретаційних нормах- аргументах на користь переконуючого розуміння правової норми):
а) автентичне - полягає у роз’ясненні змісту (смислу, мети) норм права органом, котрий її установив, тобто тлумачення виходить від «автора» норм права. Суб’єктами такого тлумачення можуть бути всі нормотворчі органи;
б) делеговане (легальне) - полягає в роз’ясненні точного змісту (смислу, мети) норми права компетентним органом, котрий її (норму права) не встановлював, але уповноважений законом чи має доручення її тлумачити постійно або одноразово. Правом такого тлумачення в Україні володіє Конституційний Суд (рішення), Пленум Верховного Суду (постанови); Вищий господарський суд (роз’яснення/рекомендації) та ін. Усі роз’яснення судів є рекомендаційними для суб’єктів, що підпадають під їх юрисдикцію, але вони можуть набути обов’язкового характеру.
- Казуальне (індивідуальне) тлумачення (конкретне, обов’язкове тільки для конкретної справи (казусу), вирішенням якої зазвичай займаються суб’єкти правозастосовної діяльності):
а) судове - полягає в роз’ясненні змісту (смислу, мети) правових норм судовими органами при розгляді конкретних справ і знаходить своє вираження у вироках або рішеннях щодо цих справ; є серцевиною правозастосовної практики. Таке судове тлумачення стає частиною акта застосування права і не виходить за його межі[63];
б) адміністративне - полягає в роз’ясненні змісту (смислу, мети) правових норм міністерствами, відомствами, місцевою державною адміністрацією; на відміну від судового тлумачення (коли норми права безпосередньо застосовуються в конкретному процесі), роз’яснення змісту норм адміністрацією виходить за межі конкретної справи і поширюється на відповідні органи. Воно знаходить вираження в рішенні контрольних органів, зокрема інспекцій, та ін.
• Неофіційне - вид з’ясування та роз’яснення змісту (смислу, мети) правових норм, що не мають на те офіційних повноважень, а відтак воно не має юридично обов’язкової сили. Наприклад, тлумачення статті закону професором права допомагає юридичній практиці і здатне вплинути на офіційне тлумачення. Однак воно не є загальнообов’язковим, не є легальним. Неофіційне тлумачення має силу суспільної думки, індивідуального авторитету особи інтерпретатора, формує те інтелектуальне, вольове і моральне юридичне середовище, з якого правозастосувачі та інші зацікавлені особи черпають свої уявлення про правову законність і справедливість вирішення юридичної справи. Неофіційно тлумачити може будь-який суб’єкт права. Отже, відмінності між неофіційним і офіційним тлумаченням проводяться по лінії їх обов’язковості і необов’язковості для право- застосовних органів.
Види неофіційного тлумачення за характером діяльності суб’єктів тлумачення: компетентно-юридичне, компетентно-неюридичне, повсякденне:
• Компетентно-юридичне: а) доктринальне (наукове) -
з’ясування і роз’яснення змісту (смислу, мети) норм права виходить від учених, науково-дослідних і навчальних юридичних установ, зовні виражається у науково-практичних коментарях до законодавства, експертних висновках, наукових публікаціях та висновках наукових конференцій, семінарів тощо; б) професійне (практичне) - з’ясування і роз’яснення змісту (смислу, мети) норм права здійснюється фахівцями з вищою юридичною освітою, практикуючими юристами (наприклад, прокурором і адвокатом у судовому процесі). І наукове, і практичне тлумачення впливають на діяльність - нормотворчу (правова експертиза законопроектів) і правозастосовну (використання аналогії права). Висновки компетентно-юридичного тлумачення (науково-практичних коментарів; наукових досліджень, викладених в монографіях, дисертаціях, матеріалах наукових конференцій тощо) нерідко становлять зміст офіційного тлумачення, але воно не має обов’язкової сили.
63
Щодо тлумачення вищої судової інстанції, котра перевіряє законність і обґрунтованість прийнятого рішення (правозастосовного акта) нижчим судом, то воно набуває обов’язкового значення не тільки для конкретної справи, а й для усіх аналогічних справ - стає легальним зразком розуміння закону. Такі рішення по конкретних справах оприлюднюються в офіційних виданнях.