Теорія права і держави: Підручник.
- Автор: Скакун Ольга Федорівна
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Алерта
- ISBN: 978-617-566-012-6
- Жанр: право
Электронная книга - «Теорія права і держави: Підручник.». Краткое содержание книги:
Для студентів, курсантів, магістрантів, аспірантів, ад’юнктів, викладачів навчальних закладів юридичного профілю, а також тих, хто цікавиться проблемами загального вчення про право і державу.
Виділення логічного і спеціально-юридичного способів (прийомів) тлумачення не є обов’язковим, оскільки в усіх означених способах використовуються закони логіки (формальної і діалектичної), а тлумачення юриста не може бути інакшим, ніж спеціально-юридичним, бо становить внутрішню професійно-ціннісну сторону інтерпретатора, без якої не відбудуться інші способи тлумачення. Тому логічний і спеціально-юридичний аналіз - це скоріше не прийоми тлумачення правових норм, а «засадничі» начала і якісні характеристики інтерпретатора, і як такі входять до системи його інтелектуальної діяльності, є її основою.
§ 3. Види тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту
Тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту - завершальний етап (результат) тлумачення значення і змісту норм права, що настає після застосування способів тлумачення (граматичного, систематичного, телеологічного, історико-політичного, функціонального) і полягає у встановленні ступеня відповідності змісту (смислу, мети) правової норми її текстовому оформленню і вираженню, у з’ясуванні співвідношення буквального значення юридичного тексту («букви» закону) і дійсного змісту юридичних норм («духу» закону).
Розрізняють три види тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту:
Буквальне (адекватне) тлумачення - роз’яснення, за якого дійсний зміст (смисл, мета) норми права відповідає буквальному текстовому вираженню, тобто «дух» і «буква» закону збігаються. За адекватного тлумачення текст норми права не змінюється навіть у випадках залучення всіх способів тлумачення. Буквально тлумачаться норми права, як правило, з чітко вираженим змістом, а також і норми-дефініції. Наприклад, ст. 25 Сімейного кодексу України чітко визначає: «Жінка і чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі».
Поширювальне тлумачення - роз’яснення норм права, за якого їх дійсний зміст (смисл, мета) ширший за буквальний текст; «дух» закону ширший за його «букву». Наприклад, «судді незалежні та підкоряються тільки закону» - цей нормативний припис не вказує на народних засідателів, однак на них, як і на суддів, поширюється принцип незалежності; крім того він вказує на закон, маючи на увазі всю систему законодавчих актів України.
Обмежувальне тлумачення - роз’яснення норм права, за якого їх дійсний зміст (смисл, мета) вужчий за текстуальне вираження; «дух» закону вужчий за його «букву». Так, відповідно до ст. 202 Сімейного кодексу «повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які потребують допомоги, непрацездатні», однак цей обов’язок не може поширюватися на дітей, хоч і повнолітніх, але непрацездатних.
Застосовувати обмежувальне (як і розширювальне) тлумачення слід тоді, коли разом з нормою, яка тлумачиться, в законі містяться норми, що здатні звузити (або розширити) її зміст. Наявність виняткової норми, тобто норми, що робить виняток із загальної норми, вимагає уточнення норми, яка тлумачиться, у бік її обмеження (або розширення).
Обмежувальне і розширювальне тлумачення вимагає обов’язкового застосування системного способу тлумачення, що дає змогу уточнити зміст норми, яка тлумачиться.
Не допускається поширювальне тлумачення: 1) за наявності вичерпного переліку, що міститься в правових приписах нормативно- правового акта; 2) за наявністю положень, які є винятком із загального правила. Не допускається обмежувальне тлумачення за наявності незавершених переліків.
Результатом тлумачення правових норм має бути визначеність («так», «ні»), а не двозначність («і так, і ні») у висновках того, хто тлумачить зміст юридичних норм. Результати тлумачення не можуть виходити за межі норми, яка тлумачиться. Тлумачення, як правило, становить тільки конкретизуюче судження про норму права, але не новий нормативний припис.
§ 4. Офіційне і неофіційне тлумачення норм права
Вирішальним у визначенні видів тлумачення правових норм є суб’єкт - особа або орган, що здійснює це тлумачення. Тлумачити норми права можуть усі суб’єкти права. Суб’єктами тлумачення норм права є органи законодавчої і виконавчої влади, судові і прокурорські органи, юридичні і фізичні особи. Суб’єктами тлумачення є національні і міжнародні установи - Конституційний Суд України, Європейський Суд з прав людини, Комітет ООН з прав людини та ін.. Проте значення такого тлумачення, його юридична обов’язковість неоднакові. Залежно від суб’єктів тлумачення воно має різне юридичне значення і різні наслідки.