Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Классическая проза » Легенда про героїчні, веселі і славетні пригоди Уленшпігеля і Ламме Гудзака у Фландрії та інших країнах
Легенда про героїчні, веселі і славетні пригоди Уленшпігеля і Ламме Гудзака у Фландрії та інших країнах - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Легенда про героїчні, веселі і славетні пригоди Уленшпігеля і Ламме Гудзака у Фландрії та інших країнах

Электронная книга - «Легенда про героїчні, веселі і славетні пригоди Уленшпігеля і Ламме Гудзака у Фландрії та інших країнах». Краткое содержание книги:

«Легенду про Уленшпігеля» Шарля де Костера (1827—1879) називають «фламандською біблією», це унікальна за жанром книга-епопея, від якої бере початок бельгійська література.
Зберігши всі найхарактерніші риси народних легенд, автор створив образ Уленшпігеля — плоть від плоті народної, майстра на всі руки, відважного геза, зброєю якого у боротьбі з ворогами стають разюче слово і в’їдлива пісня, глузливий сміх і гострий меч.
1 ... 200 201 202 203 204 205 206 207 208 ... 215
Перейти на страницу:

— Їж, їж! — умовляв його Ламме. — Ти думаєш, що то якісь там гречані млинці? Це пшениця, мій отче-ненажеро, чиста пшеничка, мій отченьку з чотирма підборіддями. А ось бачу, що росте вже й п’яте, аж серце моє радіє, їж!

— Дай мені спокій, череваню, — казав чернець.

Ламме, розсердившись, гукав:

— Я господар над твоїм життям. Якщо тобі краща мотузка, ніж горохове пюре з сухариками, то зараз тобі принесу її.

Трохи згодом він знову приходив з мискою.

— Горохове пюре, — казав він, — любить бути в компанії. Ось я й приніс до компанії німецькі knoedel’i, це дуже смачні галушки з борошна, їх кидають сирими в окріп, для шлунка вони важкуваті, але ж який станеш жирний від них. Їж, не соромся. Що більше з’їси, то більше мене звеселиш. Прошу ж тебе, не відвертайся, не віддувайся, наче ти вже надто ситий, їж. Хіба ж не краще їсти, ніж висіти? Покажи-но своє стегно. Також потовщало! Два фути сім дюймів завтовшки. Який же окіст може зрівнятися з ним?

За якусь часинку він знову приходив до ченця:

— На, — казав він, — ось дев’ять голубів. Для тебе вбили цих невинних пташин, що без страху літали над кораблем. Не гребуй ними! Всередину їм я поклав трохи масла, трохи хлібця, натертого мускату, гвоздички, потовченої в мідній ступці, блискучій, як твоя шкіра. Ясне сонечко радіє, що може подивитися на себе в такій ясній мармизі, як твоя, а все через те, що вона як не лусне від жиру, завдяки моїм турботам.

Уп’яте він приходив до ченця і приносив йому waterzoey.

— Тобі до смаку рибна солянка? — питав він. — Море тебе носить, море тебе годує, більше воно неспроможне зробити і для самого короля. Так, так, бачу, в тебе вже добре позначається п’яте підборіддя. З лівого боку трохи навіть більше, ніж з правого. Треба буде краще відгодувати цей бік, бо Господь сказав нам: «Будьте справедливі до кожного». А яка ж тут справедливість, коли жир розподілився нерівно? Я тобі принесу на шосту годівлю слимачків, цих устриць бідноти. Таких ти ще ніколи не їв у своєму монастирі: ці невігласи кинуть їх в окріп і хутчій їсти. Але це ж тільки пролог. Треба потім зняти з них шкаралупу, покласти їхнє ніжне м’ясце в риночку і довго тушкувати з селерою, мускатом, гвоздикою, а підливу заправити пивом та борошном, і до них ще треба подати грінки на маслі. От я так усе й зробив для тебе. За що діти мусять відчувати до батьків таку велику вдячність? За притулок, любов і, найперше, за їжу. Отже, ти повинен мене любити як своїх батька-матір, і таку само вдячність повинна відчувати до мене твоя пелька. Та не витріщай так дико на мене своїх баньок!

Зараз я ще принесу тобі солоденької юшечки, звареної на пиві, заправленої маслом, борошном і корицею. Знаєш навіщо? Щоб твій жир став прозорий і аж тремтів під шкірою. Його вже й так видно, коли ти хвилюєшся. Та ось уже й дзвонять вечірню зорю. На добраніч, спи спокійно, не турбуйся за завтра. Будь певен, що завтра чекає на тебе смачна їжа, яку зготує і принесе тобі друг твій Ламме.

— Геть від мене! Дай мені помолитися Господові, — просив чернець.

— Молись, — казав Ламме, — молись під веселу музику хропіння. Від пива та сну ще більше погладшаєш, добре погладшаєш. Я дуже радий.

І Ламме йшов спати.

А матроси й солдати казали йому:

— На якого ти біса відгодовуєш цього ченця, що терпіти тебе не може?

— Не заважайте мені, — відповідав Ламме, — я роблю велику справу.

5

Настав грудень — місяць найдовшої темряви. Уленшпігель співав:

Його високість герцог Анжуйський Вже скинув личину: Хоче Бельгію взять під кормигу свою. Та загарбані провінції Не стали анжуйськими І податків не платять. Бийте, барабани,      Бо анжуєць програє!
Вже під орудою Штатів: Ренти і маєтності, Суд, магістрати І різні посади. Тим-то й гнівний на реформатів Його високість, Що в Франції вважавсь атеїстом.      О, анжуєць програє!
Мечем і насильством Його високість герцог Сам хоче стати Можновладним королем. Хоче обманом забрати Багато міст і навіть Антверпен, Не спіть, панове!      О, анжуєць програє!
Франціє, то не на тебе Народ наш розлючено ринув; Ні, удари смертоносні Благородне тіло твоє пощадять; Не твої то діти, В битві гинучи, загородили Браму Кіп-Дорпську власними трупами.      О, анжуєць програє!
1 ... 200 201 202 203 204 205 206 207 208 ... 215
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)