Чвара королів
- Автор: Мартин Джордж Рэймонд Ричард
- Серия: A Song of Ice and Fire #2
- Год: 1998
- Язык: украинский
- Переводчик: Вячеслав Леонідович Бродовий
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Чвара королів». Краткое содержание книги:
Особистий, незалежний, експериментальний перекладацький проект з елементами літературної адаптації. При передачі ряду імен, назв, термінів державності та побуту застосовуються українські та східноєвропейські старожитності з метою творчо відтворити живу авторську атмосферу вигаданого середньовічного світу.
До паперових книжкових видань цей переклад жодного стосунку не має, створений задля власної втіхи.
Переклад-адаптація В.Бродового: жовтень 2012—серпень 2013 рр.
Перша редакція: 3 вересня 2013 р.
— То була Ар’їна вовчиця! — відчайдушно заперечила Санса. — Панночка вас не чіпала, та ви все одно її вбили.
— Ні, її вбив твій батько, — відказав Джоф, — а я зате вбив його. Шкодую, що не власноруч. Минулої ночі я вбив чоловіка, більшого за твого батька. Люди прийшли до воріт кричати моє ім’я та вимагати хліба, наче в мене тут крамниця. Та я їх трохи повчив: найгаласливішому пустив стрілу просто у горлянку.
— Він помер? — Коли дивишся на бридке залізне вістря арбалетної стріли, націленої просто у обличчя, важко спромогтися на щось розумніше.
— Авжеж помер! В нього у горлянці стирчала моя стріла. Ще там якась тітка кидалася камінням — її я теж поцілив, але тільки в плече.
Він спохмурнів і опустив арбалета.
— Я б і тебе встрелив, та матінка кажуть, що тоді північники вб’ють дядька Хайме. Тому тебе тільки покарають, а твоєму братові ми пошлемо звістку, що з тобою зроблять, якщо він не складе зброю. Гей, пес, ану вдар її!
— Дозвольте мені її побити! — Наперед випхався пан Донтос, брязкаючи бляшаними обладунками. За зброю йому правив телепень з голівкою-динею.
«Мій Флоріан.» Вона ладна була розцілувати його плямисту мармизу з набряклими жилами.
Пан Донтос застрибав на помелі навколо неї, заволав «Зрадниця, зрадниця!» і почав лупцювати по голові динею. Санса затулилася руками, захиталася під ударами; після другого волоссям потік липкий сік. Люд у дворі зареготав. Диня розлетілася на шматки.
«Смійся, Джофрі», благала вона, поки сік тік обличчям і передом блакитної шовкової сукні. «Смійся та втішайся.»
Але Джофрі навіть не всміхнувся.
— Боросе. Мерине.
Пан Мерин Трант вхопив Донтоса за руку і грубо відкинув геть. Червонопикий блазень простягся на землі разом з конячкою-палицею та рештками дині. Пан Борос тим часом ухопив Сансу.
— Обличчя не чіпати, — наказав Джофрі. — Мені подобається, коли вона гарна.
Борос увігнав кулака у живіт Сансі, вибивши геть увесь подих. Коли вона зігнулася навпіл, лицар вхопив її за волосся і оголив меча. Одну жахливу мить вона була певна, що зараз їй вріжуть горлянку. Натомість площина клинка хльоснула їй по сідницях, і Сансі здалося, що під нею зламалися обидві ноги. Вона заверещала, очі наповнилися слізьми. «Нехай, скоро все скінчиться.» Лік ударів вона втратила майже відразу.
— Годі! — почула вона скрегіт Хортового голосу.
— Ні, не годі, — відповів король. — Боросе, ану здери з неї одяг.
Борос просунув грубу лапу спереду під стан сукні й рвонув щосили. Шовк розпанахався навпіл, оголивши її до пупа. Санса затулила руками груди, чуючи вдалині жорстокі смішки.
— Бий її до крові, — наказав Джофрі, — побачимо, як її братові сподобається…
— Як усе це розуміти?!
Голос Біса ляснув, наче батіг, і Санса раптом відчула, що звільнилася. Вона впала на коліна, схрестила руки на грудях, рвучко дихаючи.
— Отаке ваше уявлення про лицарську честь, пане Боросе? — розлючено гарикнув Тиріон Ланістер. Його незмінний сердюк стояв з ним поруч, а з іншого боку — один з дикунів, той, що з випаленим оком. — Що це за лицар, який сміє здіймати руку на безпорадну дівчинку?
— Той, який служить своєму королю, Бісе. — Пан Борос підняв меча, пан Мерин ступив наперед, і його меч теж шурхнув з піхов.
— Обережніше з тими штуковинами, — попередив карликів сердюк. — Бо ще зіпсуєте білі платтячка червоною юшкою.
— Дайте дівчині чимось прикритися, — наказав Біс. Сандор Клеган стяг з плечей своє корзно і кинув на неї. Санса притиснула корзно до грудей, глибоко уп’явшись пальцями у білу вовну. Грубе полотно дряпало шкіру, але жоден оксамит ніколи не був їй миліший.
— Ця дівчина має стати твоєю королевою, — нагадав Біс королю Джофрі. — Чи ти зовсім зневажаєш її честь?
— Я її караю.
— За який такий злочин? Вона не билася у битві свого брата.
— В неї в жилах — вовча кров!
— А у тебе в голові — курячі мізки.
— Не смійте так зі мною балакати! Король може робити усе, що йому заманеться!
— Все, що йому заманеться, робив Аерис Таргарієн. Тобі матінка не розповідала, яка його спіткала доля?
Пан Борос Блаунт гнівно пирхнув.
— Ніхто не сміє погрожувати його милості у присутності Королегвардії!
Тиріон Ланістер підняв брову.
— А я не погрожую королю, пане лицарю — я повчаю свого небожа. Броне, Тімете, коли пан Борос знову розтулить рота, заріжте його.
Карлик посміхнувся.
— Оце була погроза, пане лицарю. Бачите різницю?
Пан Борос побуряковів.