Чвара королів
- Автор: Мартин Джордж Рэймонд Ричард
- Серия: A Song of Ice and Fire #2
- Год: 1998
- Язык: украинский
- Переводчик: Вячеслав Леонідович Бродовий
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Чвара королів». Краткое содержание книги:
Особистий, незалежний, експериментальний перекладацький проект з елементами літературної адаптації. При передачі ряду імен, назв, термінів державності та побуту застосовуються українські та східноєвропейські старожитності з метою творчо відтворити живу авторську атмосферу вигаданого середньовічного світу.
До паперових книжкових видань цей переклад жодного стосунку не має, створений задля власної втіхи.
Переклад-адаптація В.Бродового: жовтень 2012—серпень 2013 рр.
Перша редакція: 3 вересня 2013 р.
— Побачимо, брате. — Здавалося, з навколишнього світу зникло трохи світла, коли Станіс кинув меча назад до піхв. — На світанку ми все побачимо.
— Сподіваюся, твій новий бог зглянеться на твою душу, брате.
Станіс презирливо пирхнув і зачвалував геть. Червона жриця на мить затрималася.
— Краще спокутуйте гріхи вашої душі, пане Ренлі, — мовила вона і розвернула коня.
Кетлін з князем Ренлі разом повернулися до табору, де чекали його тисячі та її два тузні.
— Користі з тих балачок було небагацько, та хоч розважився, — зазначив він. — Цікаво, де можна взяти такого меча? А втім, нехай — Лорас мені його подарує після бою. Яке горе, що все має статися саме так.
— Ви доволі весело переживаєте своє горе, — зазначила Кетлін, якій не треба було вдавати власне пригнічення.
— Хіба? — знизав плечима Ренлі. — То й нехай. Зізнаюся, Станіс поміж нас трьох не був моїм улюбленцем. Як гадаєте, ота його казочка правдива? Якщо Джофрі — справді виплодок Крулеріза…
— …то ваш брат — законний спадкоємець трону.
— Поки живий — так, — погодився Ренлі. — Та все ж який дурний закон, ви не вважаєте? Чому саме старший син, а не той, що найліпше годиться для престолу? Корона пасує мені так, як ніколи не пасувала Робертові й не пасуватиме Станісові. Я ж геть усе маю для того, щоб зробитися великим королем. Я сильний духом, проте щедрий на ласку, розумний, справедливий, охочий до справи, вірний друзям, грізний до ворогів, але здатний їх пробачати, терплячий…
— …скромний? — підказала Кетлін.
Ренлі зареготав.
— Ну, зрештою, навіть король мусить мати якісь вади, моя добра пані.
Кетлін почувалася виснаженою. Всі зусилля марні: брати Баратеони ладні потопити один одного у крові, поки її син стоїть проти Ланістерів сам-один. І жодні її слова або вчинки не здатні їх зупинити. «Час вже мені поспішати до Водоплину, щоб встигнути заплющити батькові очі», подумала вона. «Хоча б це мені ще по силі. Посла з мене доброго не вийшло, та з ласки божої може вийти добра плакальниця.»
Табір стояв на доволі зручному місці — нагорі низького кам’янистого хребта, що біг з півночі на південь. Тут панував значно кращий порядок, ніж у вчетверо більшому безладному становиську на Мандері. Почувши про напад брата на Штормолам, Ренлі розділив сили майже так, як Робб у Близнюках. Величезне нагромадження пішого війська він лишив у Лихомості разом з молодою королевою, обозом, в’ючаками і всіма громіздкими обложними пристроями, а сам очолив лицарів та охочекомонних у швидкому поході на схід.
Навіть цим він вельми скидався на свого брата Роберта… але ж Робертову зухвалість завжди охолоджував своєю обачністю Едард Старк. Нед напевне б умовив Роберта привести усе своє військо, щоб оточити Станіса і поставити облогу навколо обложників. Але цей задум став неможливим, коли Ренлі кинувся стрімголов, щоб якомога швидше вхопити брата за горло. Він перегнав власних обозників на багато днів шляху, залишив харчі та хураж далеко позаду на возах, запряжених мулами та волами. І тепер мусив дати бій щонайшвидше, поки військо не почало голодувати.
Кетлін надіслала Гала Молена подбати про коней, а сама пішла з Ренлі до королівського шатра у самому серці табору. Всередині стін зеленого шовку значкове панство та очільники війська чекали дізнатися, чим скінчилися перемовини.
— Мій брат не змінився, — мовив до них молодий король, поки Брієнна знімала з його плечей кунтуш, а з чола — нефритово-золоту корону. — Не хоче він ані доброго слова, ані щедрих дарів, а хоче крові. Гаразд, він її матиме.
— Ваша милосте, я не бачу потреби у битві, — втрутився князь Матіс Рябин. — Замок має сильну залогу та повні комори, пан каштелян Корній Пенроз — досвідчений воїн, і ще не збудували такої метавки, щоб зруйнувала стіни Штормоламу. Хай князь Станіс стоїть облогою — скоро і сам їй не зрадіє, як скуштує холоду й голоду, а хісна жодного не матиме. А ми тим часом візьмемо Король-Берег.