Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця

Кара знизала плечима.

— Це залежить від того, чатують нас чи ні які-небудь неприємності по ту сторону.

Генерал виглядав не просто стурбованим, але і стривоженим. Він був відповідальний за охорону палацу і кожного, хто був у ньому, й особливо за лорда Рала. Він надзвичайно серйозно ставився до своїх обов'язків.

Генерал махнув рукою в напрямку передбачуваної неприємності.

— І ти вважаєш, що вони там є?

Кару не налякав грізний погляд генерала.

— Ніккі і Енн пропали десь тут.

Шрам, що перетинав сторону обличчя генерала, побілів. Він заклав великі пальці за збройовий пояс і повернувся в бік. Один з його людей кинувся вперед, щоб отримати вказівки.

— Я хочу, щоб ви всі були поблизу, але щоб вас не було чути.

Офіцер кивнув, потім безшумно швидко попрямував до інших, щоб передати розпорядження.

— У вас хоча б є які-небудь думки, хто може ховатися за стіною? — Запитав генерал, переводячи погляд з однієї жінки на іншу.

— Не дивіться на мене, — сказала Верна. — Я стурбована, але не можу навіть уявити, хто або що може бути там, якщо взагалі хто-небудь там є. Не знаю, чи можу я повірити у все це, але у Палаці Пророків я знавала людей, що жили там, які були знайомі з самими дивними речами — речами, про які більше ніхто навіть не підозрював. У мене немає абсолютно ніяких міркувань з цього приводу, але я б не хотіла скидати з рахунків занепокоєння людей, які знають це місце краще за мене.

— Цілком логічно, — зробив висновок генерал.

Натан рушив уперед.

— Тоді ходімо-но поглянемо на це.

Пішовши за ним слідом, Верні полегшало на душі, що вони виявилися здатними переконати Натана в серйозності ситуації. Не факт, що вона вірила в це, але вона хотіла підтримати Кару. Кара ставилася до того типу особистостей, хто був гідний виправдання за недостатністю доказів.

Морд-Сіт жахливо турбувалася за Ніккі. Вона зовсім не спала останнім часом. Ніккі була не просто її другом, але і сполучною ланкою в пошуках Річарда.

Всі вони тепер пересувалися настільки безшумно, наскільки це було можливо. Кара слідувала попереду, ведучи за собою Натана. Верна трималася трохи позаду разом з Бердіною і Найдою. Генерал Трімак, зі своїми численними силами замикав прохід.

Ближче кута і далі по підозрюваному коридору, кілька факелів на великому віддаленні один від одного сичали й потріскували. Кілька з них вже вигоріли. Тим не менше, люди зі штату склепу трималися далеко.

Генерал подав знак своїм людям. Півдюжини з них зібрали факели з задньої частини залу, принесли їх і розставили по місцях.

Кара клацнула пальцями, щоб привернути увагу генерала. Жестом вона показала, щоб половина людей відійшла і взяла під охорону коридор з іншого боку. Очевидно, вона хотіла оточити це місце. Кара відправила декількох з Морд-Сіт слідом за солдатами.

На мармуровій стіні Кара провела пальцем по контурах в камені. До цього моменту навіть Верна розпізнала характерні обриси обличчя.