Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця». Краткое содержание книги:
Річард теж розуміє, що не зможе цьому запобігти, тому відчуває свою провину. Він поодинці повинен нести гріх, в якому не зважився б зізнатися навіть єдиній людині, яку любив… І яку втратив.
Приєднуйтесь до Річарда і Келен в заключному романі про одну з найдивовижніших і незабутніх пригод, коли-небудь описаних. Вона почалася з першого правила, а закінчиться правилом правил, неписаним правилом, правилом, негласним з давніх часів.
З новим сходом сонця, світ зміниться назавжди…
Рейчел струснула лампу, щоб трохи більше змочити гніт, потім судорожно вдарила кременем об металевий стрижень. Ще кілька ударів і полум'я, на її велике полегшення, спалахнуло.
Вона підняла лампу за ручку, напружено подивившись на вхід у печеру в очікуванні помітити який-небудь рух, в очікуванні побачити примар-кулдиків.
Рейчел не бачила їх, але знала, що вони ось-ось з'являться. Їй здавалося, що вона вже чує їх голоси в заростях чагарнику. Вона була впевнена, що відчуває на собі їхні погляди.
З лампою в руці вона почала задкувати назад в темряву печери подалі від примар-кулдиків, в більш безпечне місце, як їй здавалося. Вони невблаганно наближалися. Вони скрізь зможуть до неї дістатися. Це був її єдиний шанс.
Рейчел була до смерті налякана, знаючи, що вони вже зовсім близько. Сльози застилали їй очі, поки вона бігла вглиб печери, повз ці жахливі малюнки, із зображеними на них стражданнями людей.
Це був довгий шлях у темряву. Туди, де, як вона вважала, зможе знайти єдине безпечне місце. Світло лампи висвітлювало найближчі поверхні стін, вихоплюючи з темряви намальовані на них сюжети.
Далеко в глибині печери світло дня на вході в печеру здавалося всього лише віддаленим мерехтливим кружечком.
Пробираючись вздовж холодних виступів скелі, Рейчел бачила, як клубочилася пара від її дихання. Від напруги і посилення паніки у неї перехопило дух.
Вона не знала, скільки ще потрібно пройти, щоб опинитися в безпеці. Рейчел лише знала, що примари-кулдики женуться за нею і їй потрібно продовжувати рухатися далі, і чим скоріше тікати звідси.
Вона наблизилася до добре знайомого малюнка, який зробила Королева Віолетта за допомогою Сікс. Хоча вони ніколи не згадували його імені, Рейчел знала, що на малюнку зображено Річарда. Цей малюнок був найбільшим і найскладнішим з усіх, що були в печері.
На відміну від інших, малюнок Віолетти, який зображав Річарда, був виконаний різнокольоровими крейдами. Рейчел прекрасно пам'ятала, скільки часу провела над ним Королева Віолетта, в той час, коли ще була королевою; уважно слідуючи завсіма інструкціями Сікс, ретельно виводячи послідовності з ліній, кутів і інших елементів.
Вона годинами стояла і слухала, як Сікс пояснювала Віолеті чому вона повинна так багато і наполегливо тренуватися перед тим, як її крейда торкнеться стіни печери, і як саме потрібно малювати ті або інші символи.
Рейчел на мить подивилася на зображення Річарда, думаючи, що цей малюнок найжахливіший і найжорстокіший з усіх, що вона бачила у своєму житті. Але, налякана загрозою, що насувалася, рушила вперед уздовж виступів скелі, далі в темряву.
Завжди, коли Сікс наполягала на практичних заняттях Віолетти, або коли вони хотіли намалювати щось нове, їм доводилося йти все далі і далі вглиб печери у пошуках стін, вільних від малюнків.
Рейчел добре запам'яталося, що останнім в печері був малюнок, який зображав Річарда, а за ним стіни повинні були бути чисті.
Пройшовши повз переплетіння кольорових ліній і символів, написаних навколо Річарда, Рейчел помітила те, чого раніше не було на цій стіні. Вона зупинилася в подиві, побачивши новий малюнок. На ньому вона впізнала себе.
На малюнку вона була оточена вихором цих страшних створінь. Також Рейчел змогла дізнатися символи, які нацьковували їх на неї. Жахливі тварюки походили на примар, витканих з тіні і диму. До того ж, у них були зуби. Гострі зуби, призначені для її розшматування.
Рейчел одразу впізнала їх. Це були примари-кулдики. Вона завмерла, дивлячись на картину, що зображала смертельну небезпеку, наслану на неї за допомогою жахливих чарів, намальованих на стінах печери.
З тихдовгих годин, що провела Рейчел, слухаючи, як Сікс повчає Віолетту, вона знала значення більшості символів малюнка. Сікс називала їх «Кінцевими елементами».
Вони були призначені для знищення головних діючих сил заклинань після того, як почнеться послідовність подій, описаних намальованим заклинанням. Вона зрозуміла суть малюнка, на якому була зображена і те, що він означає. Він означав, що після того, як привиди-кулдики розправляться з нею, вони повинні зникнути.
На малюнку примарні створіння оточували її з усіх боків, наближаючись до неї. Тепер, дивлячись на нього, Рейчел зрозуміла, що бігти нікуди. А те місце, до якого вона прямувала, сподіваючись на порятунок, було всього лише місцем, де Привиди-кулдики її наздоженуть. У неї немає шансів вибратися з цієї пастки…
Вона обернулася на звук і побачила приглушене мерехтливе світло, що лилося крізь вхід у печеру. А потім і рух тіней. Тіні скупчувалися точно так, як було намальовано на стіні. Вони прийшли за нею.