Ну чисто янгол!

— О, я не витримаю цього! — простогнала Царівна й закотила очі до заґратованої стелі.

— Тобі чого хвилю-ква-атися? — жаба, діловито перебираючи лапами по пруттях клітки, підібралася ближче. — Певна річ, до вінця з Принцем підеш. Чо-кво смикаєшся?

— Таж я співбесіди з Драконом боюся, — потягла носом Царівна. — Я від виду змій завжди непритомнію… От якби принц зараз сюди примчав та витягнув мене звідси…

— Кви-и-итягне, не кви-илюйся, — чомусь у голосі жаби не чулося й краплі радості. — Тим, що в переможниці конкурсу тебе вибере, й витягне. А я, як ква-завше, залишуся ні в сих ні в тих. А мені ж, по суті, зовсім небагато треба — лише один-єдиний поцілунок Принца. Суперфіналісткам було цей поцілунок обіцяно, пам’ятаєте? Покви-инна ж я врешті-решт перекві-ірити, зачарована я царівна чи звичайна жаба? А тепер Принц ціква-лува-ти, напевно, нікого з суперфіна-ква-лісток не буде. Нас же відразу до Дракона заберуть. Некраси-кво це якось: одній тобі При-ква-нцесі врятуватися суджено…

— Дідька лисого! — втрутилась у розмову Баба Яга. — Чого це їй рятуватися? Я Драконові за сніданок слугувати не згодна, виходить, принц мене вибере. Уже я його приворожу, будьте певні! — тут Баба Яга затнулася та вдарилась у філософські міркування: — Щоправда, не відомо, що краще — вечерею для лютого звіра стати чи на схилі віку заміж за якогось принца-дурника піти. Ох, доля-лиходійка!

— Якщо ви не любите Принца, бабусю, то вам краще до Дракона, — боязко почала Царівна.

— Дурненька ти, чи що? Невже й справді наївна така? Любиш — не любиш, а жити хочеться!

— Я б не жила, якби мене заміж віддали за нелюбого! — твердо вимовила Царівна, а по тому не знати нащо додала: — І навіщо ви взагалі на конкурс ішли?

— Щоби прославитися, звісно, — охоче відповіла Яга, — бо останнім часом народ призабув бабцю. А так я собі безкоштовно рекламу зробила б. Ну й подарунків потім нагребла, природно. А вийшло он як. Або до Дракона в пащеку, або до королів у рідню. Ет, зусібіч обложили!

— Та звідки ви взяли, що маєте такий вибір? — обурено заохкала одна з тітоньок. — Царівна з Принцем, між іншим, змалечку заручені. Він тільки її за дружину візьме! Вам би зараз не про те думати, як Принца приворожити, а про те, як на Драконовій співбесіді краще себе показати.

— Ведмедику, пояснюй! — не витримала я.

— Та що пояснювати? Високосного року всі учасниці конкурсу, котрі не виграли суперфінал, і їхні опікуни, як з’ясувалося, віддаються Драконові. Зараз нас везуть на попередню співбесіду. Ну, щоб Дракон заздалегідь графік склав, кого зараз їстиме, кого — за місяць, кого — за рік. Тут би хитрість яку придумати, щоб цей змій взагалі дивитися на нас не зміг. Та тільки голова у мене зовсім не варить — так мізки розтрусило від нервового виснаження!